Головна Дошкільнята Найкращі короткі казки про тварин українською мовою

Найкращі короткі казки про тварин українською мовою

mamabook
11444 Переглядів

Підбірка від Mamabook цікавих казок для дошкільнят, учнів початкових класів, де головними героями виступають тварини. Неповторні фантастичні казки українською мовою.

БДЖОЛИ І ВЕДМІДЬ

Дикі бджоли мали гніздо в старому дереві. Довідавшись про те, прийшов до них ведмідь і каже:
– Ви дрібні і слабкі створіння! Дайте мені ваш мед, бо інакше дерево виверну, мед з’їм, а вас видушу!
– Добре, – кажуть бджоли, – пробуй. Якщо даш нам раду, ми скоремося.

Медведя розгнівала така відвага бджіл, вткнув він голову свою в дерево і висунув язик по мед, але відразу відчув такий біль, що і за свою силу забув. Бо то бджоли жалили його в язика, вуха, ніс. Утікаючи, ведмідь уже не слухав, як бджоли гукали йому:
– Пам’ятай, що і малі сотворіння вміють боронитись!

Тут така наука: навіть малими, але згуртованими силами можна багато доброго зробити і від ворогів оборонитись.

 

ПИХАТА ЖАБА (Василь Сухомлинський)

Сподобалося жабі, як журавель співає. Сидить вона в болоті, слухає журавлиний спів і думає: “Навчуся і я співати по-журавлиному. Буду не така, як усі жаби. Хай дивується увесь жаб’ячий рід”.

Довго вчилася вона співати по-журавлиному і таки навчилася. Розмовляють із нею по-жаб’ячому, а вона мов не розуміє – відповідає по-журавлиному. Розгнівалися жаби й дорікають своїй подружці:

– Ти ж така жаба, як і ми, чого ж ти не хочеш розмовляти по-жаб’ячому?

Жаба задерла голову й каже:

– А може, у мене виростуть крила, і я полечу, як журавель!

 

ЇЖАК І ПАН

Їде пан шляхом, а поруч біжить їжак. Знайшов їжак копійку і ну приспівувати:

– Я знайшов копійку, я знайшов копійку!

Набридло панові слухати їжакової пісеньки, і він звелів наймитові відняти ту копійку. Наймит відняв. Їжак знову по¬чав вигукувати:

– Наймит відняв, наймит відняв у мене копійку!

Пан знову каже наймитові:

– Кинь ти йому межи очі ту копійку!

Наймит кинув.

А їжак знову виспівує:

– З переляку оддав копійку, з переляку оддав копійку!

Дуже розгнівався пан і звелів наймитові їжака через тин ки¬нути.

Наймит і перекинув їжака через тин.

А їжак біжить по той бік і все кричить:

– Переплигнув, як козак, переплигнув, як козак!.

Звелів пан на їжака собак нацькувати. Наймит нацькував.

Їжак згорнувся в клубок – нічого не можуть собаки з ним вдіяти.

Так їжак і лишився живий та здоровий, а пан поїхав далі, осміяний їжаком.

 

ДУРНИЙ ВОВК

Жив на світі собі дурний вовк. Зустрів він одного разу козу та й каже їй:
— Зараз я тебе з’їм.
— Ну, що ж, коли у мене така доля — я згодна. Але я дуже худа й стара. Краще зачекай-но трішки, я збігаю додому й пришлю тобі свою доньку. М’ясо у неї ніжне, молоде.
Вовк згодився, відпустив козу та ліг під кущем. А коза побігла додому й розповіла про все чабану. А чабан батогом відшмагав вовка. Той насилу втік. Іншим разом вовк зустрів овечку.
— Овечко, — каже він, — я зараз тебе з’їм.
— Ну, що ж, — відповіла овечка, — від долі не втечеш, тільки дозволь мені перед смертю потанцювати.
Вовк згодився.

Почала овечка танцювати навколо вовка. Танцює, а сама кола робить усе більші та більші, отак і втекла. Знову залишився вовк без обіду. Бреде він далі степом. Кінь пасеться. Підбіг до нього вовк і каже:
— Зараз я тебе з’їм.
— Гаразд, — говорить кінь, — тільки прошу тебе, починай їсти мене з хвоста, а голова хай ще пасеться.
— Можна й так, — згодився вовк і підійшов до хвоста…
Кінь ударив його задніми копитами. Тут вовкові й кінець настав.

 

ХИТРИЙ ПІВЕНЬ

Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка підкралася лисичка.
— День добрий! — гукнула вона. — Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.
— А як же співав мій батько?
— Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно кукурікав, що й ну…
– І я зможу! — сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати.
— А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши очі, співати?
— Зможу! — крикнув півень.
Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його.
Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з’їсти, а він і каже:
— Твоя мати не так робила!
— А як же вона робила? — спитала лисиця.
— Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.
— Я вся вдалася в матір! — промовила лисиця.
Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти. Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.
— Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив, — облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.

 

ПЕС І ВОВК

Голодний вовк здибав пса.

– Добридень, брате. Як ся маєш?

– Не скаржуся на життя. Служу в газди. Голодним не сиджу.

– Знайди й мені службу,– попросив вовчисько.

– Добре, вовчику, знайду.

– Але таку, аби поблизу – вівці.

– Ходім.

Ідуть селом. Вовк придивляється до пса.

– Від чого в тебе, песику, позначка на шиї?

– Від нашийника, вовчику. Я цілими днями прив’язаний до буди.

– На ланцюгу?– здивувався вовк.

– Так, та й на досить грубому.

Вовчисько зупинився:

– Ні, песику, не хочу служити.

– Чому ж?

– Бачиш, один мудрець сказав, що з усіх клопотів треба вибирати собі найменший.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки про пори року: “Зима-чарівниця”

Читайте також