Береза є шанованим символом в українському фольклорі. Дерево символізують із потойбіччям. Наші предки вважали, що береза по’язана із нечистю, душами померлих людей. Тож дерево ототожнюють із печаллю, святістю, відродженням. Наш сайт Mamabook підготував підбірку віршів про березу, що доповнені чудовими фото символічного дерева.
***
Це ж чиї цікаві очки
Поглядають, сонця ждуть?
— То не очки, то листочки,
То берізки так ростуть.
І малі ж вони вдалися:
Ще у них немає віт…
Мов з колиски підвелися,
Задивилися на світ.
Автор: М. Пригара
***
В нашоï берiзки
Бiлая кориця,
Вичесанi кiски —
Любо подивиться.
На дорогу з двору
Вистрибали кiзки,
Стали гризти кору
Бiлоï берiзки…
Ми сказали кiзкам:
“Не гризiть, не треба.
Хай мала берiзка
Виросте до неба!”
Автор: П. Воронько
***
На берізці осінь ночувала —
Притомилась, мабуть, на путі.
А на ранок їй подарувала
В коси стрічки ніжні, золоті.
А як сонце із туману встало,
Викупалось в ранішній росі,
То струнку берізку не впізнало,
Що стояла в золотій красі.
Автор: Н. Красоткіна
***
Берізка біла, біла,
Зелені віти розпустила.
Навколо маки розцвіли
В танок берізку завели.
Автор: Г. Примаченко
***
А у нас берізоньки зростають,
Всю малечу радо зустрічають.
Люлі-люлі, зростають,
Люлі-люлі, зустрічають.
Підем, підем ми погуляєм,
Стрічечки їм в кіски повплітаєм.
Люлі-люлі, погуляєм,
Люлі-люлі, повплітаєм.
Березовий листочок
Іще не сніг і навіть ще не іній,
ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
куди не ступиш, все щось шарудить!
Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок,
То пробіжить невидимий їжак…
Автор: Л. Костенко
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зимові птахи України – фото та опис
