Головна Школярі Короткі оповідання про доброту та добрі справи – велика підбірка для дітей

Короткі оповідання про доброту та добрі справи – велика підбірка для дітей

mamabook
12258 Переглядів
бабуся

 

“Білка і добра людина” (Василь Сухомлинський)

білка

Шла собі лісом Добра Людина. Дивилася на трави й квіти ласкавими очима. Не наступила на квіти, бо помітила їх. Ось підійшла Добра Людина до високої сосни. Побачила білочку.

Білочка стрибала по гілках, а за нею гнався якийсь рудий звірок. Добра Людина впізнала куницю. Це лютий білоччин ворог. Ось-ось куниця наздожене білку й розірве своїми лютими пазурями. З жалем і болем у серці глянула Добра Людина на бідолаху.

Побачила білочка очі Доброї Людини, плигнула з дерева й сіла їй на плече. А зла куниця втекла в темний ліс.

Погладила Добра Людина білочку та й сказала:

— Стрибай собі до свого дупла.

Глянула білочка вдячно Добрій Людині у вічі й пострибала додому.

Дітки давно вже чекали її. Вона й розповіла їм про Добру Людину.

 

“Хай я буду ваша, бабусю” (Василь Сухомлинський)

бабуся

На околиці села живе старенька бабуся Марина.

— У неї немає нікого-­нікогісінько, — часто говорить матуся Марійці, трирічній дівчинці.

Марійка з матусею живуть через дорогу від бабусі Марини. Встане вранці Марійка, гляне на бабусине подвір’я й бачить:

сидить бабуся на стільчику, гріється на сонці й пильно-­пильно дивиться на неї, Марійку.

Марійка біжить до бабусі, вітається:

— Добрий день, бабусю!

— Добрий день, Марійко, — радісно відповідає бабуся. — Посидь біля мене, дитинко.

Марійка посидить трохи, послухає казку. Але довго сидіти не хочеться. Вабить луг — скільки метеликів там літає. Вабить річка — який пісочок чистий там на березі, яка вода тепла… Марійка збирається йти, а бабуся зітхає.

— Чому ви зітхаєте, бабусю?

— Бо нікому й слова промовити… Одна я, однісінька…

— Хай я буду ваша, бабусю,— тихо шепоче Марійка й цілує її

старечу зморщену щоку

— Добре, дитинко, будеш моя,— усміхається бабуся Марина. До вечора Марійка бігала в лузі, купалася, милувалася

метеликами. Про бабусю не забула. Побігає в лузі, прибіжить до бабусиного подвір’я й защебече:

— Я не забула, що я ваша, бабусю! Тільки, ой, як у лузі бігати хочеться!

 

“Маленькі помічниці” (Олег Буцень)

дівчинка

Оля і Ліда гуляли у дворі. Побачила Оля, як Петрик допомагає своїй мамі розвішувати білизну на мотузці, і сказала подрузі:

— І я сьогодні мамі допомагала.

— І я теж, — відповіла Ліда.

— Що ж ти робила?

— Тарілки витирала, і ложки, і виделки.

— А я черевики почистила.

— Мамині? — спитала Оля.

— Ні, свої.

— Хіба це допомога мамі? — засміялася Оля. — Ти ж їх собі почистила.

— Ну то й що. Зате у мами сьогодні буде менше роботи, — сказала Ліда.

Читайте також