– Що ти там бачиш, осел?- питає його півень.
– Бачу я,- відповідає осел,- сидять за столом розбійники, їдять і п’ють.
– Ох, як хочеться їсти! – сказала собака.
– Ох, як хочеться пити! – сказав кіт.
– Як би нам розбійників з хати вигнати? – сказав півень.
Думали вони, думали і придумали.
Осел тихенько поставив передні ноги на підвіконня, собака вилізла на спину віслюкові, кіт скочив на спину собаці, а півень злетів на голову кота.
І тут вони всі разом закричали:
Осел – по-ослиному, собака – по-собачому, кот – по-котячому, а півень закукурікав. Закричали вони ввалилися через вікно в кімнату. Злякалися розбійники і втекли в ліс. А осел, собака, кіт і півень сіли навколо столу і взялися за їжу.
Їли-їли, пили-пили – наїлися, напилися і спати лягли. Осел розтягнувся у дворі на сіні, собака вляглася перед дверима, кіт згорнувся клубком на теплій печі, а півень злетів на ворота. Загасили вони багаття в будинку і заснули.