***
А розбійники сидять у лісі і дивляться з лісової хащі на свій будинок. Бачать – вогонь у віконці погас, стало темно.
І послали вони одного розбійника подивитися, що в хаті робиться. Може, даремно вони так злякалися. Підійшов розбійник до будинку, відчинив двері, зайшов на кухню. Глядь, а на печі два вогники горять.
«Напевно, це вугілля,- подумав розбійник. Ось я зараз лучинку розпалю».
Ткнув він вогник лучиною, а це був котяче око. Розсердився кіт, скочив, фиркнув, так як хапне розбійника лапою, та як зашипить.
Розбійник – у двері. А тут його собака за ногу схопила.
Розбійник – у двір. А тут його осел копитом буцнув.
Розбійник – у ворота. А ворог півень як закричить:
– Кукаріку!
Розбійник кинувся з усіх ніг до лісу. Прибіг до своїх товаришів і каже:
– Біда! У нашому будинку страшні велетні оселилися. Один мені своїми довгими пальцями в обличчя вчепився, інший мені ножем порізав ногу, третій мене але спині ломакою стукнув, а четвертий кричав мені услід: «Тримай злодія!»
– Ох,- сказали розбійники, – нам треба звідси чимшвидше йти!
І розбійники пішли з цього лісу назавжди.
А бременські музиканти – осел, собака, кіт і півень – залишилися жити у них в будинку та поживати.
ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ: Тест до казки братів Грімм «Бременські музиканти»
