Художник: Лев Каплан
***
Багато років тому жив на світі мельник. І був у мельника осел – хороший осел, розумний і сильний. Довго працював осів на млині, тягав на спині лантухи з борошном і ось нарешті постарів.
Бачить господар: ослаб осел, не годиться більше для роботи,- і вигнав його з дому.
Злякався осел: «Куди я піду, куди подінуся! Старий я став і слабий».
А потім подумав: «Піду-но я в німецьке місто Бремен і буду там вуличним музикантом».
Так і зробив. Пішов до німецького міста Бремен. Йде осел по дорозі і кричить по-ослиному. І раптом бачить: лежить на дорозі мисливська собака, язик висолопила і важко дихає.
– Чому ти так захекався, собака?- питає осел.- Що з тобою?
– Втомилася, – каже собака. – Бігла довго, от і захекався.
– Що ж ти так бігла, собака? – питає осел.
– Ах, осел,- каже собака,- пожалій мене! Жила я у мисливця, довго жила, по полях і болотах за дичиною бігала. А тепер стара стала, і задумав мій хазяїн вбити мене. Ось я і втекла від нього, а що далі робити – не знаю.
– Ходімо зі мною в місто Бремен,- відповідає їй осел,- сделаемся там вуличними музикантами. Гавкаєш ти голосно, голос у тебе гарний. Ти будеш співати і бити в барабан, а я буду співати і на гітарі грати.
– Що ж,- каже собака,- ходімо.
Пішли вони разом.