Відповідає йому осел:
Підемо, півник, з нами в місто Бремен і станемо там вуличними музикантами. Голос у тебе гарний, ти будеш співати і на балалайці грати, кіт буде співати і на скрипці грати, собака – співати і бити в барабан, а я буду співати і на гітарі грати.
– Що ж, каже півень,- ходімо.
Пішли вони разом.
***
Осел йде – кричить ослиному, собака – гавкає по – собачому, кіт йде – нявкає по-котячому, півень йде – кукурікає.
Йшли вони, йшли, і ось настала ніч. Осел і пес лягли під великим дубом, кіт сів на гілку, а півень злетів на самий вершечок дерева і став звідти дивитися по сторонам.
Дивився, дивився і побачив – світиться неподалік вогник.
– Вогник світиться! – кричить півень.
Осел каже:
– Треба дізнатися, що це за вогник. Може бути, поблизу будинок стоїть.
Собака каже:
– Може, в цьому будинку м’ясо їсти. Я б поїла.
Кіт каже:
– Може, в цьому будинку молоко є. Я б попив.
А півень каже:
– Може, в цьому будинку пшоно є. Я б поклевал.
Встали вони, і пішли на вогник.
Вийшли на галявину, а на галявині будинок стоїть, і віконце в ньому світиться.
Осел підійшов до будинку і заглянув у віконце.