«То що ,Гандрею ,- каже панок,- бачиш скільки золота мені люди приносять службою своєю?А ти що зробив?! Га?! Навіщо перед сусідом вибачався ,угоду нашу порушував? Чи варта та лопата хоч одного червінця? А у нас з тобою-он їх скільки! На,потримай їх,перебери,дзвін їх золотий послухай – от де радість і щастя з насолодою! Ще не пізно все назад повернути! Візьми,та служи золоту вірнесенько,як раніше служив!»
«Ні! Не буду я йому служити! Як сам не хочу-то ніхто не примусить! »- каже Гандрей.
«Добром не хочеш – бідою присилую!»- засичав панок.
«Гляди щоб пуп не розв’язався козака присилувати,- насупився Гандрей,- так припечатаю,що тут тобі і жаба цицьки дасть!»
«Хе-хе,- засміявся панок,-куди тобі,злидню порепаний, зі мною силою мірятися!»
Вдарив кінь панський копитом у землю-як грім прогримів!
Здригнулася,застогнала земля- і за панком військо яничарське із могили встало. Ятаганами виблискує,списами їжачиться,мушкетами націляється.
« Ну що,злякався?- регоче панок,-Де та сила візьметься, що мою силу подужає?»
«А ось де!»,- Гандрей відказує,та як гукне: «Пугу-пугу! Козак з лугу!»
Задвигтіла козацька могила –і перед яничарами козацьке військо як мак зацвіло!
Коні іржуть,шаблі бряжчать,пістолі клацають,корогви на вітрі мають.
А попереду-кошовий. Ну геть чисто як той лірник! Тільки молодий. Он ще й ліра біля сідла приторочена і очі сміються.
– Ну що,хлопче,пристаєш до коша нашого?
– Прийміть ,батьку!,- впав Гандрей на коліна.
-А чим же воювати будеш?- питає кошовий,-« Бачу і шаблі у тебе немає.»
Гандрей- туди,сюди. Дивиться – лопата землею притрушена. Та що він покинув тоді біля могили.
Вхопив Гандрей лопату: «Ось моя шабля!»
«Ну що ж, добра зброя! Замашна,- сміється кошовий,- « Ану,писарю ,пиши Гандрея Охоту до Уманського куреня!»
Звівся кошовий в стременах : «Ну,дітки мої,в останній бій ідемо! Не за багатство прокляте,не за ставочок зариблений,пасіку добру,чи хутірець порядний! А за славу козацьку і в оборону люду нашого! Тож повикидайте гроші – дукати золоті,та таляри срібні,та камені коштовні,та жупани золотом гаптовані,щоб не було у вас страху за кишені свої! А тільки страх честь свою козацьку в бою втеряти ,та ворога злякатися!»
Тут же козаки золото з кишень в багнюку вивертали , кармазинові жупани під копита скидали і шаблі догори здіймали!
А Гандрей за мішка свого лапнув-а він з плеча як пушинка злетів!
Розмахнувся Гандрей мішком- та гарненько пана по голові і поцілив!
Гепнувся панок в болото,розкотилося золото по землі. А яничари ятагани і списи покидали і кинулися те золото хапати-визбирувати,та один в одного віднімати!
Куди там вже до бою ставати!
Вдарили тоді мушкети козацькі,шаблі задзвеніли,коні заіржали.
Хвилею козаки на яничарів накотилися. Бій розпочався.
А Гандрей добру силу в руках має-
Лопатою ворогів гарненько пригощає!
Десятками на землю валить-побиває,
До панка дорогу прочищає!
Панок палашом своїм золотим затулився.
Та куди ж тому золоту проти лопати доброї,у кузні кованій,у воді джерельній гартованій і з держаком із ясена тесаного!
Притулив гарненько Гандрей лопатою пана-обсипався той порохом на землю. Тільки палаш зігнутий задзеленчав.
Тут –таки і військо пропало і гроші крізь землю пішли.
Тільки з яничарської могили виття люте почулося,а з козацької-сурми заграли.
Ледве стоїть Гандрей,та лопату сусідську в руках стискає . Все оговтатись не може.
Над ранок добився Гандрей додому. А там-ні палат кам’яних,ні золота ,ні коштовностей!
А він тому і радий,а він і радий!
Аж стрибає від радощів,що позбувся скарбу чортівського.
А лопату сусід йому після того і подарував.
Гандрей став нею сади людям розводити,та криниці копати. І грошей за те не брав ніколи.
З Гапочкою одружився, дітей народили,козаків з них виховали працьовитих добрих і хоробрих на радість собі і людям.
А як старий став,то серед села липу посадив і просив громаду в пам’ять про себе те дерево не рубати – нехай росте.
Так до цих пір серед дороги у нашому Сабадаші липа Охотина стоїть- висока та широка. Усі її об’їжджають то справа, то зліва,а рубати ніхто не сміє.
Бо то пам’ять про людину добру.
Отож не збирайте багатства на землі а лиш на небі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки Михайла Стельмаха – велика підбірка для дітей
