Весна – довгоочікувана пора року. Це символ юності, здоров’я, життя. Краса весни оспівана в народних піснях. Наш сайт Mamabook підготував підбірку коротких та цікавих дитячих легенд про цю чарівну пору року.
Як Зима біла Весну-красну стрічала
Як виникло свято Стрітення
Кажуть в народі, що всередині лютого зустрічаються дві пори року — Зима та Весна. Іде Зима, стара, втомлена, змарніла, одяг на ній латаний, а в руках — торба дірява, з якої сиплеться торішнє зерно. Весь урожай поїла Зима, час їй залишати землю.
А назустріч старій Зимі виходить молода дівчина — Весна-красна. Вдягнена красуня в зелені шати, личко у неї рум’яне, веселе, а на голові — пишний вінок квітів.
— Здоров будь, Зимонько! — вітається Весна.
— І тобі день добрий,— відповідає Зима.
— Час тобі, бабусю, поступитися мені, я пануватиму на землі,— каже молода красуня.— Усе, що люди запасли, ти поїла, спорожнила комори та клуні.
— Ні, Весно, це ти прийшла зарано,— бурчить стара,— я ще володарка на землі.
— Давай змагатися,— пропонує Весна,— хто переможе, той і залишиться.
Погодилась Зима. Стали вони силою мірятись: то стара віхолою та морозом повіє, то молода теплом та сонячним променем пахне.
А в народі зустріч двох пір року Стрітенням назвали і примітили: цього дня погода може кілька разів змінюватись. Яка з них переможе, така і пануватиме невдовзі.
Як Весна-красна Літо ясне зустрічала
Весна, господарюючи на землі, добре працювала.
Молода господиня і лід на водоймах розтопила, і матінку-землю дощами напоїла, щоб трава зазеленіла.
Прикрасила дерева і кущі листочками, одягла на них квіткові віночки…
Ну зовсім до приходу брата Літа підготувалась.
А, щоб він поспішив, ще й Грім з Блискавкою за послів додому відправила.
Почав наймолодший брат збиратися в дорогу – одягнув на русяве волосся солом’яного бриля, перекинув через плече легеньку торбину і вирушив у дорогу.
Де-не-де по дорозі Літечку чулись маївки, то там, то тут діти збирали в полі квіти, щоб прикрасити рідну домівку. Всюди Літу зустрічались щасливі люди, веселі звірятка у лісі, над полями літали різнобарвні метелики і працьовиті бджілки.
Весна вийшла назустріч братові.
Ні, вона не збиралась так швидко покинути землю, просто хотіла показати Літу красу, що була довкола.
Вони разом пройшлися полями, де густо зеленіли зернові та овочі, прогулялись лісами, оглядаючи ягідники та грибні місця, заглядаючи до садів, де, мов наречені, стояли заквітчані дерева.
– Добра робота, сестронько. Тепер і мені пора вже працювати.
Весна посміхнулась і поволі пішла геть. Її господарювання на землі закінчилось.
Як приходить Весна
Зустрілись якось на кущі глоду дві сойки.
Одна каже:
– Ну й холоднеча! Забарилася весна, не йде до нас.
А друга їй:
– Напевно, десь у снігу загрузла, не добереться ніяк.
І справді, розгулялась наостанку зима. То лютим вітром подме, то віхолу напустить – жбурляє пригорщами снігу. То затягне небо густими хмарами – ясному сонечку годі й пробитися. Сутужно птахам, важко в такий час відшукувати їжу.
Перша сойка каже:
– Щоранку сиджу на верхівці дуба, все весну виглядаю.
– І я,- мовить друга,- вже всі очі видивила. Моя сосна вища за твій дуб. Вона і на пагорку стоїть – однак не видно весни.
– І дарма ви там сидите,- почувся нараз тоненький голосок.
Озирнулися пташки, бачать: коло пенька вистромився з-під снігу пролісок. Зелененький, тендітний такий і киває до них білою голівкою:
– Ви краще на землю подивіться!
Глянули сойки на землю, а воно й справді: проліски на снігу то тут, то там видніють. Ось як непомітно весна підкралася!
Змахнули весело крилами пташки і полетіли в ліс розповісти подружкам цю радісну новину.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найкращі легенди про підсніжники українською мовою
