Головна Школярі Цікаві українські легенди про тополю

Цікаві українські легенди про тополю

mamabook
718 Переглядів
тополя

тополяТополя – популярний образ в українському фольклорі. Цьому дереву присвячено чимало переказів, казок, пісень. Тополя символізує дівочу вроду. Проте інколи це й образ самотності дівчини, її суму. Якщо у народних творах згадужться тополя край дороги, то її ототожнюють із жінкою чи молодою дівчиною, яка чекає на свою долю та коханого. Завжди дерево описується як струнке та гарне. Наш сайт Mamabook підготував підбірку цікавих легенд для дітей, що присвячені тополі.

ДВАНАДЦЯТЬ ТОПОЛЬ

Жив собі на хуторі багатий козак Данило. Всього було у нього вдосталь. Щасливим був, бо мав аж дванадцять синів, і всі вони, як на підбір: плечисті, сильні, вус чорний в’ється, карі очі блищать. А вже щодо роботи – здатні та хваткі, не кожен батько такими синами похвалиться. Жили вони, горя не знали, потихеньку наречених вибирали. Частенько до них січовики заїжджали, новини привозили, сіль постачали. Добре було батькові жити, а мати все чекала, коли ж сини приведуть невісток.

Аж ось одного разу влітає найменший син до хати: “Тату, дим чорний на обрії, татарва суне!”

Ухопив батько шаблюку – і з синами до воріт. “Ну, синки мої, соколята, тримайтеся, сивину батькову не зганьбіть, не дайте потоптати”, — промовив він і на синів задивився.

Раптом свиснула стріла і вп’ялася у самі ворота. Зав’язалася січа тяжка, та радіє батько, бо не дрижить рука синів. Багато вони поклали ворогів, але й самі поплатилися життям. Наказав головний татарин скарати усіх Данилових синів, а його самого залишити живим на муки вічнії.

Червоними хустками понакривав батько очі синам. Викопав дванадцять могил у рядок і поховав їх. Кожному в голові посадив тополю… Прийнялися дерева. І шумлять, шумлять вони на польовому вітрі під селом Устенським, згадуючи сиву давнину, нагадуючи нам про волелюбність нашого народу.

 

БЕРЕЗА ТА ТОПОЛЯ

Одружився хлопець на красуні, яку любив усім серцем, і жив з нею щасливо, а мати невістку зненавиділа і поклала щоб то не було зжити її зі світу. Ось зазвала вона раз до себе молодих на пригощання і налила їм в чарки зелена вина, тільки ніхто не помітив, що з різних глеків наливала: синові – вина чистого, а молодій дружині – із злим зіллям отруйним. Але у молодих було в звичаї мінятися чарками – ось вони і почали один одного пригощати. Усе в житті навпіл вони ділили – розділили і смерть.

Рвала матір на собі волосся, а пізно. Залишилося їй тільки поховати їх чимдалі один від одного: сина перед церквою, а невістку позаду церкви. У ту ж ніч виросла з могили чоловіка тополя, а з могили дружини берізка виросла, і сплелися вони гілками, та так, що не розрубати, не розірвати. Хотіла матір зрубати дерева, та люди не дали. А береза та тополя в тому селі і по сю пору ростуть.

тополя

ДІВЧИНА-ТОПОЛЯ

Колись була тополя дівчиною.

Налетіли на село турки, старих порубали, молодих у полон забрали. Іде в невільничому гурті дівчина і кожен крок її все важче дається, бо веде він далі від рідного дому. Вночі стомлені бранці поснули, заснула і варта. Тільки дівчина не спала, тихо звільнившись од пут, втекла. А на світанку, коли зовсім мало залишилося до села, де могла сховатися од ворога, побачила за собою кінну погоню.

— Батьку степ, поля рідні, порятуйте мене!

Біжить і благає. Ще трохи і вхопить її за коси вершник. Ось вже вхопив, та рука сковзнула з гілки, бо за мить одну обернулася дівчина тополею.

Так і стоїть тепер край села.

тополя

ЯК ДІВЧИНА ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА ТОПОЛЮ

Покохала дівчина козака, але волоцюгу — без хати i роду. Коли засне мати, то й біжить вона опівночі до парубка над ріку під вербу. I милуються в любощах, аж поки не зазоріє.

Та ось поїхав козак y похід, залишивши дівчину з тугою та смутком в серці. Щодня бігала вона на пагорб, що за селом. Довго стояла на вершині, вдивляючись y шлях, що зникав за обрієм, визирала, чи ми- лий не їде. Та як не було козака, так i нема, a дівчина карі очі видивляє, сльози ллє. А мати свариться на неї, що не береться до роботи.

Одного разу під вечір дівчина, як завше, пішла на пагорб. Мати вернулася з роботи стомлена i, не заставши дочки вдома, спересердя закляла її словами: «А бодай ти вже i не вернулася більше» — i дівчина, як стояла — та й стала на горбі тополею.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 7 цікавих легенд для дітей про українські квіти й трави

плашка

Читайте також