Головна Здоров'я Що повинен знати хворий на гідронефроз

Що повинен знати хворий на гідронефроз

mamabook
14 Переглядів
нирки

нирки

Лікар встановив діагноз гідронефроз нирки? Треба лікуватися, адже хвороба буде прогресувати, погіршувати якість життя та стан здоров’я. З плином часу вона провокує розширення чашечно-лоханочного комплексу, що в результаті призводить до витончення й дисфункції паренхіми (відповідає за правильність роботи тканин органу).

Механізм розвитку хвороби

Коли всередині нирки підвищується тиск і відбувається розширення чашечки, з’являються такі порушення:

  • здавлюються кровоносні судини;
  • посилюється пошкодження паренхіми;
  • знижується клубочкова фільтрація.

У сполучній тканині нирки через вказані порушення утворюються сечові інфільтрати та накопичується білок в ураженій області. Вона стає більш твердою та щільною. На тлі приєднання інфекції, що нерідко трапляється, клінічна картина хворого стає складнішою. Відбуваються наступні негативні процеси: прискорюється загибель паренхіми, більш стрімко протікає гідронефроз, у нирці порушуються лімфоток і кровообіг. Унаслідок цього орган перестає функціонувати, тому що його тканина повністю атрофується. Якщо своєчасно звернутися до лікаря, можна повністю усунути гідронефроз і відновити роботу нирки.

Гідронефроз нирки неприпустимо ігнорувати, його ускладнення:

  • сечокам’яна хвороба;
  • пієлонефрит;
  • гіпертонія;
  • ниркова недостатність;
  • викид сечі за межі очеревини.

Два останніх ускладнення загрожують життю хворого! Довірте лікування гідронефрозу досвідченим фахівцям, які працюють у Клініці Біляка. При плануванні програми лікування використовують ефективні препарати, сучасні консервативні та щадні оперативні методики, враховуючи особливості клінічної картини та стан пацієнта.

Види, причини появи та симптоми патології

За походженням гідронефроз буває природженим і набутим, за локалізацією – одно- та двостороннім, за ступенем тяжкості:

  • I (незначне розтягнення балії та збільшення нирки);
  • II (компоненти чашечно-мискової системи розширені, порушені функції органу, починає розвиватися атрофія паренхіми);
  • III (нирка значно збільшена, виражена атрофія паренхіми, загальна дисфункція).

Факторами розвитку гідронефрозу виступають наступні:

  • обструкція системи сечовиділення або перешкода в ній;
  • поліпи й пухлини;
  • грибкові патології уретри;
  • конкременти, згустки крові у сечоводах;
  • туберкульоз;
  • уретероцеле;
  • кісти яєчників;
  • вагітність;
  • саркома чи карцинома;
  • випадання та рак шийки матки;
  • пухлини та рак простати;
  • неправильне розташування артерії нирки, у результаті чого стискається сечовід;
  • стриктури уретри;
  • травми;
  • запальні захворювання та ін.

нирки

Одна із відомих ознак цієї хвороби – вподобання людини лежати на животі під час сну та відпочинку. У такій позі змінюється тиск в очеревині та, як наслідок, поліпшується відтік сечі із патологічно зміненої нирки.

На етапі зародження хвороба протікає без симптомів, при гострій формі починають турбувати поперекові болі, що нагадують ниркову кольку (віддають у пах, стегно, геніталії, промежину), часті позиви до туалету, хворобливість при сечовипусканні, нудота та блювота. В урині під час дослідження виявляють кров.

При хронічній формі захворювання з’являється дискомфорт між ребрами та попереком, хронічна втома, артеріальна гіпертензія. На стадії загострення турбує тупий біль після вживання великої кількості рідини або фізичного навантаження, а також спостерігається кров у сечі.

Напрямки лікування

Медикаментозна терапія до пацієнтів з діагнозом «гідронефроз» не застосовується, тому що допомагає лише зняти симптоматику, зменшити біль, послабити інфекцію або забезпечити її профілактику. Лише хірургічний метод лікування є ефективним. Проводять органовидаляючі та органозберігаючі операції. Тип втручання залежить від стадії хвороби та причин її виникнення.

Реконструктивні методики застосовують, коли збережена функція паренхіми, є можливість повністю усунути причину патології. Якщо мають місце стриктури сечоводів або уретри, проводять ендотомію (видалення патологічно зміненої тканини), бужування (установку стержня в сечовід), балонну дилатацію (розширення сечоводу спеціальним балончиком), встановлюють стенти. Нефректомія (видалення) показана при абсолютній дисфункції органу.

Читайте також