Ще тоді, коли черепахи вміли говорити, та й, взагалі, багато що ще вміли, зібрались якось вони разом і вирішили влаштувати між собою змагання: хто швидше добереться до вершечка дуже стрімкої вежі. Навколо зібралася ціла юрба, щоб подивитися на це дійство і підбадьорити учасників забігу.
І змагання почалося …
Якщо сказати по правді, то ніхто в натовпі не вірив, що черепахи здатні досягти вершини вежі. Навколо чулося:
– О, це ЗАНАДТО складно!
– Їм НІКОЛИ не досягти вершини!
Або:
– Нізащо у них не вийде … Башта занадто висока!
Черепахи теж чули ці вигуки. Ось деякі з них почали падати вниз. Одна за одною… А натовп продовжував кричати: «Занадто складно! Та де там! »
Але ОДНА з них продовжувала лізти все вище і вище, все вище …Вона не здалася! Вона стала єдиною, кому вдалося досягти вершини!
Ось тоді-то всі інші черепахи захотіли дізнатися, як цій, одній-єдиній вдалося здійснити такий подвиг? Один з учасників змагання запитав черепаху, як вона зуміла знайти в собі сили здолати вежу і досягти мети?
І тут з’ясувалося, що переможниця була … глуха!
Мораль цієї притчі
Залишайтеся глухими, коли оточуючі кажуть вам, що ви не зможете втілити в життя свої мрії. Зможете – достатньо лише повірити у власні сили!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 3 найкращі притчі про вчителів та їхнє покликання