Бути вчителем – це покликання. Учням та їхнім батькам слід вчитися цінувати учительску працю, а педагогам – ніколи не втрачати віри в те, що робите. Наш сайт Mamabook підготував підбірку цікавих притч про покликання бути вчителем.
Покарання
Одного разу в одній сільській школі хлопчик вдарив дівчинку. Вдарив так боляче, що вона заплакала – і одразу поскаржилася татові. Тато був вчителем в класі. Хлопчик втиснувся в стінку в очікуванні покарання.
Що зробити вчителю, щоб виховати і дівчинку, і хлопчика?
Він посадив дівчинку на коліна, щось прошепотів їй.
Дівчинка протягнула хлопчику, який її образив, долоні, а на долонях були цукерки.
Довго хлопчик дивився на цукерки, на дівчинку і на вчителя. Так і не взяв цукерки – відвернувся і заплакав.
Покликання вчителя
Коли народився новий учитель, до його колиски спустилися три феї.
І сказала перша фея: “Ти будеш вічно молодий, бо поруч з тобою завжди будуть діти.”
І сказала друга фея: “Ти будеш, гарна думками і душею, тому що немає шляхетнішого покликання дарувати своє серце дітям.”
І сказала третя фея: “Ти будеш, безсмертний, тому що ти продовжиш своє життя у своїх учнях.”
Але тут до колиски спустилася четверта фея, зла, і похмурим голосом проверещала: Але ти вічно будеш перевіряти зошити, робочий день твій буде 8 годин до обіду і 8 годин після, всі думки твої будуть в школі і тільки про школу і ніколи ти не заспокоїшся. Так що, вибирай, доки не пізно!
Вчитель: “Ця фея завжди з’являється занадто пізно, і ті вчителі, які вирішили пов’язати своє життя зі школою, з дітьми, ніколи не змінять цієї прекрасної професії.”
Найкраща школа
Батьки обрали для свого сина найкращого вчителя. Зранку дід повів онука до найближчої школи.
Була перерва між уроками. Дід став випитувати в учнів, як їм тут навчається. Але діти нічого не відповідали, а тільки бігали навколо.
Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов у двір.
–Ура, я не піду до школи, – зрадів хлопчина.
-Підеш, але не в цю,- сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.
Дідусь відвів онука в свій дім, доручив його піклуванням бабусі, а сам пішов шукати кращу школу та кращіх вчителів. Побачивши яку-небудь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. В деяких школах діти не помічали старого, а в інших – дражнили його. Дід одразу ж йшов геть.
Нарешті він увійшов у крихітне подвір’я маленької школи і стомившись притулився до огорожі. Задзвенів дзвоник, і діти висипались у двір.
-Дідусю, вам погано, принести води? – почувся голосочок.
–У нашому дворі є лава,сідайте, будь ласка,- запропонував один хлопчина.
-Можливо, покликати вчителя? – запитав інший.
Незабаром в двір вийшов молодий вчитель. Дід привітався і сказав:
– Нарешті я знайшов найкращу школу для мого онука.
–Ви помиляєтесь, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.
Старий не став сперечатись, але домовився про навчання свого онука.
Ввечері мама хлопчика запитала діда:
– Батьку, ви ж неграмотні. Чому ви думаєте, що знайшли найкращу школу?
– По учнях дізнаються про вчителів, – відповів дід.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 5 учительських лайфхаків, які допоможуть покращити ефективність навчання
