Жили-були маленькі жабенята, які організували змагання. Їх мета була забратися на вершину вежі.
Зібралося багато глядачів, які хотіли подивитися на ці змагання і посміятися над їхніми учасниками.
Змагання розпочалися…
Ніхто з глядачів не вірив, що жабенята зможуть забратися на вершину вежі. З усіх сторін лунало:
– Це занадто складно! Вони ніколи не заберуться на вершину!
– У вас немає шансів! Вежа занадто висока!
Маленькі жабенята почали падати. Одні за одним…
Деякі стрибали все вище і вище… Натовп все одно кричав:
– Жоден не зможе це зробити!
Ще більше жабенят падало з висоти на землю… Тільки один піднімався все вище і вище… І, доклавши всі зусилля, він, один-єдиний, забрався на вершину!
Всі жабенята захотіли дізнатися, як йому це вдалося? Один учасник запитав, як же цьому жабеняті, вдалося знайти в собі сили і не впасти з висоти?
…Але жабеня-переможець виявилося глухим.
Мораль цієї притчі
Тож ніколи не слухай людей, які намагаються передати тобі свій песимізм і негативний настрій. Вони забирають у тебе віру у власні сили! Не забувай про силу слів! Завжди думай лише про хороше!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 3 найкращі притчі про вчителів та їхнє покликання