Ділив Бог між народами землю і дарував їм мови. Роздав все, що мав, і сів відпочивати.
Аж тут пізно, проти ночі, приходять козаки. Розуміють, що запізнилися. Високі, вусаті, чуби вітер розвіває – стали і мовчать.
– Де ж ви були, коли я всіх кликав? – запитує.
Боже, вони від бусурманів світ захищали.
– Ну, гаразд, залишив я трохи землі для себе, – каже Господь. – Дарую цю прекрасну землю вам, козаки.
І подарував нашим предкам Україну. А мову? Не будуть козаки щасливі німими.
– Подарую їм свою мову, нехай розмовляють. А я буду завжди літати поруч і щебетати.
Кажуть, саме з того часу українську мову і стали називати солов’їною.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 9 цікавих фактів про українську мову, яких ви не знали
