Головна Школярі Олександра Бурбело. Збірка “Первоцвіт”, вірші про Україну, свята, природу

Олександра Бурбело. Збірка “Первоцвіт”, вірші про Україну, свята, природу

mamabook
51 Переглядів
квіти

квітиПервоцвiт

Ось збираю слова, наче квіт, у букети
І сплітаю віночки барвистих рядків.
У гаю, де живуть і працюють поети,
Первоцвіт мого вірша весною розцвів
Полива його дощик блакитний, як небо.
Та і сонцю для нього не шкода тепла.
Є у серці поетів постійна потреба
Щоб душа їх у квітах під небом цвіла.

Рiк Новий!

Рік Новий! Різдво святкове!
В кого це такі обнови –
Кульки, дощик і сніжинки!
Ми танцюєм круг ялинки
Ми красуню не зрубали,
Її в лісі не шукали.
Це пластмасова ялинка –
Пишні віти, рівна спинка.
І щороку в нові шати
Її будем прибирати!

Читаємо казки

Люблю читати я “Казковий вечір”
Узимку під засніженим вікном,
А у відерце вибирає з печі
Жаринки симпатичний гном.
З них, ніби з пазлів, вогнище змайструє,
Щоб почитати перед сном казки.
Та прилетіла спритна Повітруля
Й газету в мене – смик із-під руки
– Невже ще літер ти не знаєш досі?
Беруся до читання вголос я.
Ці двоє зручно сіли на порозі,
До казки прислухаючись здаля.

сніг

З Новим роком!

Чудовий вечір! Вата, мов сніжинки,
Біліє поміж зелені гілок.
Зійшлися колом ми біля ялинки
Й, радіючи, пішли в танок.
Замерз сріблинками святковий “дощик” –
Мов інеєм хвоїночки взялись.
– Зваримо тобі смачненький борщик! –
Жартуємо, як навесні колись.
А Дід Мороз розправив довгі вуса
Та білозубо усміхнувся нам
Мішечок із цукерками – спокуса!
І кожного вже пригощає сам
А де ж Снігуронька? Така щаслива
Кружляє вона в колі малюків.
І оплесків – не дощ, а злива!
І знову танці, радощі та спів!

Казкова Україна

Є в нашій любій Україні
Ліси, і ріки, і моря.
Небеса над нею лебедині.
Все це – Батьківщинонька моя!
Влітку квітне, наче диво-ружа,
Восени, як яблуня, ряхтить.
Подарує взимку тобі, друже,
І Святки, і снігову блакить.
А навесні барвіночком зеленим
Знов зігріє серденько мені.
Стільки радості та щастя – леле!
– На цій рідній, батьківській землі.
Ранок заглядає у віконце
І дзвенить пташиним голоском.
День нас веселить ласкавим сонцем,
Добрих вчинків диво-колоском.

україна

Привiтання зi святом!

Було чи ні? В цей літній вечір
Прибігла лісова малеча –
І мишенята, й ведмежата,
І білченята, і зайчата –
“Казковий вечір” привітати,
Про себе казку розказати.
Співочі птахи прилетіли,
На вікна всілися несміло.
І кожен – його добра ласка –
Приніс про себе диво-казку.
Прибігло мишеня-норушка,
І жабенятко-скрекотушка,
І невеличке вепренятко,
Маленьке сіре вовченятко
Розповісти про давню звичку
З собою брати рукавичку.
– То наша затишна хатинка, –
Прохрюкала малеча-свинка.
А ще в дарунок для газети
Лишили їй свої портрети,
Щоб знали діти-читачата,
Які в них друзі є – звірята.
Усі герої казочок
Для розумненьких діточок.

Земля прекрасна

Земля прекрасна, Боже ж мій!
Які величні її гори…
А як чарує сніговій!
А небо, небо неозоре!
Земля прекрасна, Боже ж мій!
Все різне, і усе злилось
В єдину радісну кантату
І цвіт полів, і шум колось,
І гори Криму, і Карпати,
Південний Буг і ніжна Рось.
Жар літа і мороз зими,
Листків осінніх каруселі.
Мабуть, тому й щасливі ми,
Що ці краї нам за оселю
І тут нам жити між людьми!
Стежки всі обійти зумій,
Дива усі пізнай стозоро,
І цілий світ добром зігрій,
Як у нас кажуть, в добру пору.
Земля прекрасна, Боже ж мій!

гуцул

Снiгопад

Цей сніг прийшов тихесенько вночі
Порозстилав м’які, пухкі доріжки.
А потім хрумав білі калачі
І ліг на пуховик спочити трішки.
Уранці вибивав пуховика,
І розлітались весело пушинки.
А ми ліпили з них сніговика
І звали їх по-своєму – сніжинки!

Стрiчаймо весну

У вінку з рожевого інею,
Наче з пір’ячка снігурів,
Зустрічає весну із вирію
Україночка-вишня з гаїв
Зупинилась обабіч поля,
Задивилася в далину.
Підійшла ще й гінка тополя,
Теж очікує на весну.
А схід сонця – стигла калина
Над морозивом сніговим.
Скоро, скоро весна прилине
Весна-веснонька – диво з див!

Осiннe щастя

– Нарешті, осінь, – золотіла слива
Крізь роси у барвистому саду. –
Було, усе до неї йду та йду …
Тепер же сяю радістю, щаслива!
А поряд вишня у рожевім листі,
Калина – у кораловім намисті
Та рясні верби ген, понад рікою,
Що нині розлучилися з журбою.
Всім осінь дала часточку краси.
І ти у неї щастя попроси!
Прославилася щедрістю чаклунка –
Нікого не лишить без подарунка!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки Михайла Стельмаха – велика підбірка для дітей

плашка

Читайте також