Головна Школярі Олександра Бурбело. Збірка “Первоцвіт”, “Лесина казка”

Олександра Бурбело. Збірка “Первоцвіт”, “Лесина казка”

mamabook
121 Переглядів
лисиця

гори***

В Україні, де гори високі, моря широкі, річки глибокі, а ліси дрімучі, жила дівчинка Леся, що понад усе, любила казки та малювання. От і сьогодні вранці тато, допомагаючи доні взутися в зимові чобітки, квапить:

Лесю, час у дитсадок. Донечка ж у відповідь:

– А казку розповіси?

– Добре вже, лисичко Лесю, – погоджується татусь.

Дома дівчинку ще називають Червоною Шапочкою. Це улюблена Лесина героїня, яку дівчинка малює і фарбами, й олівцями, і фломастерами. Картини в дитсадку на виставці красуються.

А які чудові історії вміє вигадувати Леся! І щовечора розповідає їх плюшевому ведмедику. Уже й задрімає дівчинка, а клишоногому симпатязі ніяк не спиться – все згадує неймовірні пригоди героїв.

– Звідки стільки казочок знає Леся? – дивується ведмедик. – Може, вони сняться маленькій красунечці?
Вирішив волохатик підглянути хазяйчині видіння. А йому було відомо, як це зробити:
достатньо взяти за ручку дівчинку й поринути у дрімоту разом із нею…

– Ой, де я? – роззиралася навкруги Леся.

ліс

Довкола височів сосновий ліс, повний сонячного світла, пташиного співу та аромату суниць. Ще й червоні шапочки з білими цяточками весело майорять то тут, то там, наче ліхтарики. “Мухомори”, – здогадалася мандрівниця. А онде, над самісіньким берегом лісового озерця, примостився найсміливіший із них. Леся й собі підійшла до водойми та, поглянувши на дзеркальну поверхню, зойкнула. На дівчинку хитро позирала справжнісінька лисичка, вбрана в її улюблену вишиванку, сарафанчик і фартушок. А на голівці в руденької яскравів Лесин бантик.

– Хто ти? – здивовано поцікавилася мандрівниця.

– Та це ж ти, Лесю, – зашелестіло хвильками озеро.

– Оце так дивина, – вражено прошепотіла дівчинка. – Отже, відтепер я – справжня руденька лисичка!

Доки руденька видивлялася на себе у дзеркальну поверхню води, з-за дерев вибіг вовк.

– Доброго дня, лисице! – привітався сірий. – Пограймося в лісові перегони!

– Щось не пригадую такої забавки, – зізнається Леся.

– Та що це з тобою? – дивується вовк.

Сіроманець зірвав із двох мухоморів шапочки і склав їх докупи:

– Ось і кубик! Кому скільки цяточок випаде, той стільки дерев і минає. Пригадала?

Поглянула лиска на стежку, що вилася між соснами, – нічого на думку не спадає. Руденька аж розгубилася.

А вовк дивиться та сміється:

– Що, хитрунко, боїшся програти? Вирішуй!

– Ну, добре, позмагаймося, – погодилася лисичка.

І побігли вони лісом: то цяточки рахують, то дерева. Леся й не помітила, як зник сіроманець – тільки десь суха гілка тріснула. Що робити? Тож вирішила руденька рушити стежиною далі.

Читайте також