IV КАРТИНА
Майдан за містом. В далині на горі химерний замок змія з різнокольоровими вікнами, освітленими вогнями. Ліворуч попід горою гостина міста. Ледве починає розвиднятись. Юрба, що залягла майдан, щохвилини збільшується.
1 МУЖЧИНА.
Іди сюди, ставай
Тут коло мене швидко!
А ти не заступай,
Хай іншим буде видко.
2 МУЖЧИНА.
Погляньте: звідусіль
Ідуть юрбами люди
З далеких міст і сіл
Дивитись, що то буде.
3 МУЖЧИНА.
Хотілось би діти
До замку, аж на гору…
4 МУЖЧИНА (іронічно).
І смерть собі знайти,
Але вже певну й скору.
5 МУЖЧИНА.
Та там тебе чорти
Умить на вила схоплять,
Розірвуть, як хорти,
Або в смолі утоплять.
4 МУЖЧИНА.
А скільки їх прийшло
До князя у палати!..
І мусів їм наш князь
Дочку свою віддати.
3 МУЖЧИНА.
Коли б не вдень було,
Ми б шлях їм показали,
А то вночі прийшли,
Коли всі міцно спали.
2 МУЖЧИНА.
Та де там! Серед дня
На крилах змій прилинув,
Князівну ухопив
І наче в прірву згинув.
1 ДІВЧИНА.
Сьогодні князь ішов,
Мовчав, сховавши муку,
Княгиня ж – як та ніч…
Її вели під руку.
2 ДІВЧИНА.
Я бачила в дворі
Микиту Кожум’яку:
Сміється, крутить вус –
Ні крихти переляку!
3 ДІВЧИНА.
Залізну булаву
Всю ніч йому кували,
Завзяті ковалі
І стілечки не спали.
1 ГОЛОС.
Здається, ось ідуть,
Княгиня з князем поруч,
Микита шапку зняв,
Пішов собі праворуч.
1 ДІВЧИНА. .
В палац! До замку йде!
Ой, лишенько! Ой, горе!
Та що ж це буде з ним?
Та він же не поборе?!
ПАРУБОК (з дерева).
Погляньте! Став, як дуб,
І стукає в ворота…
Змій виглянув з вікна
І сипле іскри з рота!
ГОЛОС.
Князь! Князь! Шапки з голів!..
Дорогу! Розступіться!
ЩЕ ГОЛОС.
Княгиня також з ним
Іде на бій дивиться.
КНЯЗЬ.
Добридень вам усім!
Усіх вас тут вітаю…
В страшний тривожний час
Я шапку вам скидаю.
ДІД.
Б’ємо тобі чолом,
Б’ємо й твоїй княгині!
Тебе минало зло,
Мине тебе і нині.
Я змія знав здавен
І силу його знаю:
Микиту щоб побив –
Я, князю, не гадаю,
Хіба що змій вогнем
Микиті спалить очі,
Та хлопець він верткий
І набік вчас відскочить.
(Князь з княгинею пішли наперед)
1 ПАРУБОК (з дерева).
Ой, гляньте, гляньте! Змій!
1 ДІВЧИНА.
Ой лишенько, дивіться!
2 ДІВЧИНА.
Який страшний та злий!
І в сні таким не сниться.
2 ПАРУБОК.
Микита відступив…
2 ДІВЧИНА.
Невже це з переляку?
3 ПАРУБОК.
Микита не здригне:
Я знаю Кожум’яку.
4 ПАРУБОК.
Посипав іскри змій,
Горять, вгорі літають,
Мов снігом золотим,
Вітри у полі грають.
5 ПАРУБОК.
Схопились… Ай, ай, ай!
Відскочили і стали…
Стоять і ждуть…
6 ПАРУБОК.
Ну, що ж?
Хоч боки розім’яли!
1 ПАРУБОК.
Дивіться, буде щось:
Микита наступає,
Тримав булаву,
Змій лапи потирав.
(Гук від удару)
1 ПАРУБОК.
Ага! Ото дістав!
2 ПАРУБОК.
Дісталось і Микиті!
ДІД.
Це, мабуть, перший бій
Такий на цілім світі.
7 ПАРУБОК.
Ай, як розгнівавсь змій!
Пустив, дивіться, пару,
Мов курява знялась…
О, знову кинув жару!
(Чути гупання булави)
1 ПАРУБОК.
Не видно, а ні ні!
Вся площа димом вкрита…
(Пауза)
Дивіться: змій упав!
2 ПАРУБОК.
Спіткнувся і Микита.
3 ПАРУБОК.
Схопились знов! Ай-ай!
(Чути грюкіт ударів)
4 ПАРУБОК.
Ну, тут вже буде край!
5 ПАРУБОК.
Погляньте: змій зваливсь!
Це, мабуть, добре вшкварив!
Микита змія взяв,
Ще раз об землю вдарив.
(Грюкіт)
(Люди весь гас ворушаться, деякі пробують вилізти на дерева, матері підносять угору дітей)
1 ПАРУБОК.
Як мертвий змій лежить…
Лежить і не здригнеться….
Микита в боки взявсь,
Стоїть собі й сміється.
НАРОД.
Слава, слава, слава!
Слава, слава Микиті!
Хай живе князь!
Хай живе Микита!
1 ПАРУБОК.
Микита вже з палацу йде
І на руках виносить…
НАРОД.
Князівну, князівну!
Князівну несе!
Хай живе князь!
Хай живе княгиня!
Хай живуть Микита і князівна!
Слава, слава!
Оклики дужчають, ростуть, зливаються. Микита сходить з гори з князівною на руках. Займаються вогнем палати змія. Народ рвонувсь назустріч.
Завіса!
Тема твору: розповідь про перемогу добра (Микита Кожум’яка) над злом (Змієм).
Ідея твору: уславлення патріотизму, мужності простих людей у боротьбі за справедливість.
Основна думка твору: добре завжди перемагає злі сили.
