Підбірка від Mamabook цікавих казок для дошкільнят, учнів початкових класів, де головними героями виступають тварини. Неповторні фантастичні казки українською мовою.
БДЖОЛИ І ВЕДМІДЬ
Дикі бджоли мали гніздо в старому дереві. Довідавшись про те, прийшов до них ведмідь і каже:
– Ви дрібні і слабкі створіння! Дайте мені ваш мед, бо інакше дерево виверну, мед з’їм, а вас видушу!
– Добре, – кажуть бджоли, – пробуй. Якщо даш нам раду, ми скоремося.
Медведя розгнівала така відвага бджіл, вткнув він голову свою в дерево і висунув язик по мед, але відразу відчув такий біль, що і за свою силу забув. Бо то бджоли жалили його в язика, вуха, ніс. Утікаючи, ведмідь уже не слухав, як бджоли гукали йому:
– Пам’ятай, що і малі сотворіння вміють боронитись!
Тут така наука: навіть малими, але згуртованими силами можна багато доброго зробити і від ворогів оборонитись.
ПИХАТА ЖАБА (Василь Сухомлинський)
Сподобалося жабі, як журавель співає. Сидить вона в болоті, слухає журавлиний спів і думає: “Навчуся і я співати по-журавлиному. Буду не така, як усі жаби. Хай дивується увесь жаб’ячий рід”.
Довго вчилася вона співати по-журавлиному і таки навчилася. Розмовляють із нею по-жаб’ячому, а вона мов не розуміє – відповідає по-журавлиному. Розгнівалися жаби й дорікають своїй подружці:
– Ти ж така жаба, як і ми, чого ж ти не хочеш розмовляти по-жаб’ячому?
Жаба задерла голову й каже:
– А може, у мене виростуть крила, і я полечу, як журавель!
ЇЖАК І ПАН
Їде пан шляхом, а поруч біжить їжак. Знайшов їжак копійку і ну приспівувати:
– Я знайшов копійку, я знайшов копійку!
Набридло панові слухати їжакової пісеньки, і він звелів наймитові відняти ту копійку. Наймит відняв. Їжак знову по¬чав вигукувати:
– Наймит відняв, наймит відняв у мене копійку!
Пан знову каже наймитові:
– Кинь ти йому межи очі ту копійку!
Наймит кинув.
А їжак знову виспівує:
– З переляку оддав копійку, з переляку оддав копійку!
Дуже розгнівався пан і звелів наймитові їжака через тин ки¬нути.
Наймит і перекинув їжака через тин.
А їжак біжить по той бік і все кричить:
– Переплигнув, як козак, переплигнув, як козак!.
Звелів пан на їжака собак нацькувати. Наймит нацькував.
Їжак згорнувся в клубок – нічого не можуть собаки з ним вдіяти.
Так їжак і лишився живий та здоровий, а пан поїхав далі, осміяний їжаком.
ДУРНИЙ ВОВК
Жив на світі собі дурний вовк. Зустрів він одного разу козу та й каже їй:
— Зараз я тебе з’їм.
— Ну, що ж, коли у мене така доля — я згодна. Але я дуже худа й стара. Краще зачекай-но трішки, я збігаю додому й пришлю тобі свою доньку. М’ясо у неї ніжне, молоде.
Вовк згодився, відпустив козу та ліг під кущем. А коза побігла додому й розповіла про все чабану. А чабан батогом відшмагав вовка. Той насилу втік. Іншим разом вовк зустрів овечку.
— Овечко, — каже він, — я зараз тебе з’їм.
— Ну, що ж, — відповіла овечка, — від долі не втечеш, тільки дозволь мені перед смертю потанцювати.
Вовк згодився.
Почала овечка танцювати навколо вовка. Танцює, а сама кола робить усе більші та більші, отак і втекла. Знову залишився вовк без обіду. Бреде він далі степом. Кінь пасеться. Підбіг до нього вовк і каже:
— Зараз я тебе з’їм.
— Гаразд, — говорить кінь, — тільки прошу тебе, починай їсти мене з хвоста, а голова хай ще пасеться.
— Можна й так, — згодився вовк і підійшов до хвоста…
Кінь ударив його задніми копитами. Тут вовкові й кінець настав.
ХИТРИЙ ПІВЕНЬ
Півень, тріпочучи крилами, злетів на пліт і почав на все горло кукурікати. З сусіднього лісочка підкралася лисичка.
— День добрий! — гукнула вона. — Почула, як ти гарно кукурікаєш. Чудовий у тебе голос. Тільки не знаю, чи вмієш ти так співати, як співав твій батько.
— А як же співав мій батько?
— Він на одній нозі ходив по плоту і, заплющивши одне око, так гарно кукурікав, що й ну…
– І я зможу! — сказав півень, випрямився, заплющив око і почав кукурікати.
— А чи зможеш ти стояти на одній нозі і, заплющивши очі, співати?
— Зможу! — крикнув півень.
Та тільки заплющив він очі, як лисиця підскочила і схопила його.
Понесла лисиця його в ліс і хотіла вже з’їсти, а він і каже:
— Твоя мати не так робила!
— А як же вона робила? — спитала лисиця.
— Схопивши півня, вона, перш ніж розірвати його, мала звичку співати.
— Я вся вдалася в матір! — промовила лисиця.
Заплющивши очі, вона почала щось шепотіти. Півень тільки цього й чекав: змахнув крилами, злетів і сів на дерево.
— Ось тобі й маєш, півень мене перехитрив, — облизавшись, промовила лисиця, зітхнула і голодна подалася в ліс.
ПЕС І ВОВК
Голодний вовк здибав пса.
– Добридень, брате. Як ся маєш?
– Не скаржуся на життя. Служу в газди. Голодним не сиджу.
– Знайди й мені службу,– попросив вовчисько.
– Добре, вовчику, знайду.
– Але таку, аби поблизу – вівці.
– Ходім.
Ідуть селом. Вовк придивляється до пса.
– Від чого в тебе, песику, позначка на шиї?
– Від нашийника, вовчику. Я цілими днями прив’язаний до буди.
– На ланцюгу?– здивувався вовк.
– Так, та й на досить грубому.
Вовчисько зупинився:
– Ні, песику, не хочу служити.
– Чому ж?
– Бачиш, один мудрець сказав, що з усіх клопотів треба вибирати собі найменший.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки про пори року: “Зима-чарівниця”