“Спасибі лісникові!” (Галина Демченко)
Нахвалявся мороз усіх в лісі поморозити. Холодних вітрів, лютих хурделиць накликав. Завивали вітри, шаленіли хурделиці. Снігом усе замітали. Скрутно, голодно стало птахам і звірам. Навіть білочка й та засмутилася. Були в неї сякі-такі припаси, та вийшли. А до весни ще далеченько. «Добре їжакові,— думає білочка,—добре борсукові й ведмедеві: позасинали у своїх схованках під снігом і горя не знають. А тут, мабуть, доведеться, по чужих лісах поживи шукати».
Дострибала білочка до узлісся. Аж чує: хтось шурх-шурх, рип-рип!
Глянула, а то лісник на лижах пробирається. За плечима в нього тугий мішок, при боці — верболіз та осика, в пучечки пов’язані.
Підійшов лісник до крислатого дуба. Розклав на снігу свої вінички. Це — для зайців. Потім відступив трохи і в простору дуплянку, що висіла на сучку, поклав жолудів, соняіпникового насіння, житніх сухарів. Це вже для білочки. Тепер їй не доведеться свою домівку й рідний ліс полишати.
“Смачний носик” (Ольга Зубер)
Прийшла зима. Засипала все навкруг снігом, замела доріжки, вікна морозом розмалювала.
Вийшла Марічка надвір погуляти. Побачила величезні кучугури снігу і вирішила зліпити сніговика.
Оскільки Марічка була маленькою, то й сніговик вийшов маленький. Не сніговик, а сніговичок. З оченятами – ґудзиками , віником-гілочкою, носиком-морквинкою.
Змерзла Марічка поки ліпила сніговичка й побігла в хату грітися.
Наступного ранку вийшла вона надвір. Дивиться, а в сніговичка носика немає. Взяла вона ще морквинку і зробила з неї сніговичку нового носика.
А наступного дня, та ж сама історія: стоїть сніговичок і знов без носика.
Дивується Марічка: куди ж це морквинка щораз зникає?
І вирішила вона поспостерігати за сніговичком. Пішла в хату і у віконечко позирає. Аж тут глядь, – підкрався до сніговичка зайчик. Хвать морквинку і навтьоки!
Так от, хто носика в сніговичка щораз цупить! – сміється Марічка.
Розповіла цю історію дівчинка бабусі. А та й каже:
– На, онучко, ще морквинку! Зроби носика сніговичку!
Марічка так і зробила. Побігла надвір і приліпила морквинку сніговичку замість носика.
А наступного дня – знов морквинки немає!
Ось так Марічка цілу зиму зайчика годувала!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки Михайла Стельмаха – велика підбірка для дітей
