***
Далеко, далеко, між морями, на одному острові жили орел та орлиця. Вчинили собі гніздо, і орлиця висиділа трьох орлят.
Айбо на тому острові часто на них нападали різні звірі й могли малят з’їсти. Старі вирішили переселитися на інше місце. Орел полетів і довго не повертався. Потім з’явився і каже: «Знайшов я місце, куди перенесемо наших малят».
— «Най буде так, — погоджується орлиця. — Я буду стерегти гніздо, а ти бери малих та неси».
Взяв старий одне орля. Летять, летять, летять. Серед моря батько запитує в маляти: «Сине, бачиш, як я з тобою мучуся. Як постарію, чи будеш нас годувати?» — «Буду, чому б ні!» — «Неправду кажеш, не будеш!»
І пустив маля в море.
Вернувся за другим… Летять, летять, летять. Коли були серед моря, запитав у другого: «Сине, чи на старі дні будеш нас доглядати?» — «Буду, чому би ні!» — «Неправду кажеш».
Й кинув і це орля в море.
Вернувся за третім. Несе, несе, несе. Коли були серед моря, запитав: «Сине, правду кажи, чи на старі дні будеш нас честувати?» — «Батьку, як ви будете старі, у мене уже будуть мої діти, і я буду їх доглядати».
Заплакав старий орел: «Ти, синку, сказав правду. Так на світі буває…»
І переніс старий орел останнє орля на острів. Звили собі гніздо і щасливо зажили…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки Михайла Стельмаха – велика підбірка для дітей
