Верба – одна із найшанованіших рослин в українському фольклорі. За звичаєм, верба символізує міць, здоров’я і саме життя. Бо наши предки називали вербу символом Світового Дерева. А це материнство та жіночність. Наш сайт Mamabook підготував підбірку віршів про вербу, доповнену чудовими фото.
***
Сонце по діброві
Ходить, як лисичка.
Котики вербові
Жмурять жовті вічка.
Вже не хочуть спати,
Хоч і трішки сонні.
Гріють лапенята
На яснім осонні.
Автор: А. Камінчук
***
Як йде весна до мого краю,
І грає сонце веселіше,
Верба найперша зацвітає,
І на землі стає світліше.
Верба схилилась над водою
І віти-коси в річці миє.
Своєю вродою простою
Людині завжди серце гріє.
Автор: Н. Красоткіна
***
Тане снiг, течуть струмки,
Ожива травичка,
I до сонця гiлочки
Простяга вербичка.
I м’якенькi, як пушок,
Нiжнi, як шовковi,
Ясно дивляться з гiлок
Котики вербовi.
Автор: К. Перелісна
***
Якщо журба на серці, туга,
Прийди до світлої вербички
І прихилися, як до друга
Чи як до рідної сестрички.
Вона послухає, зігріє
І стане легше в світі жити.
Вона твій біль забрать зуміє,
Верба уміє це робити.
Автор: Н. Красоткіна
***
Знов до порога повертаю
По радості чи по біді
І поглядами обіймаю
Ці тихі верби при воді.
Хвилини кращої немає,
І зайві будь-які слова,
Як їх зелена кров скипає
Й мою червону зігріва.
Автор: В.Бойченко
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зимові птахи України – фото та опис
