Головна Школярі Повчальна казка про святого Миколая та добрі діла

Повчальна казка про святого Миколая та добрі діла

mamabook
12108 Переглядів
святий миколай

святий миколай***

Десь на краю неба сидів сумний-пресумний ангел-охоронець і знічев’я розглядав хмаринки, що пропливали внизу. Повз нього проходив святий Миколай.

– Добрий день, дідусю, – чемно привітався ангел. – Вітаю тебе з днем народження на небесах!

– Дякую, любий, – усміхнувся святий Миколай. – А чому ти тут? Чому не несеш своєму хлопчикові подарунки від мене?

– Мій хлопчик вже давно домігся подарунка від своєї мами. Адже він не вірить у дива, не вірить в тебе. Страшно сказати, він навіть не вірить в Бога! – і нещасний ангел гірко заплакав. – Ох він загине, він точно загине, – скрикував ангел крізь ридання, – адже в нього кам’яне серце! Позавчора він зламав деревце, вчора мучив кошеня, а сьогодні: сьогодні не допоміг своєму єдиному другові! Що робити?

– Як це “що робити”? – насупив брови святий Миколай. – Звичайно, рятувати дитину! Ану мерщій веди мене до нього!

***

Святий Миколай взяв зажуреного ангела за руку, й вони полетіли до землі, де виднілося велике місто.

– Любий хлопчику, чи не переведеш мене через дорогу? – попрохав хтось Дмитрика.

Хлопчик озирнувся й побачив старенького дідуся з білою, як сніг, бородою. Дідусь лагідно всміхався й показував рукою на той бік широкої автостради, що нею безперервним потоком мчали машини.

– А що мені за це буде? – одразу зметикував Дмитрик.

– Я подарую тобі добре серце, – відповів дідусь.

– Оце так скарб! – засміявся хлопчик. – Дякую красненько, але, певно, йдіть через дорогу самі! Мене такі подарунки не цікавлять.

святий миколай

– А що тебе цікавить?

– От якби мені диск з новою комп’ютерною грою, такою, якої ще ні в кого немає:

– Добре, буде тобі диск, – погодився дідусь. І Дмитрик повів старого до підземного переходу:

“От кумедний старий! – сміявся Дмитрик, вставляючи диск у дисковод. – Міг би сам перейти, а він розгубився. Класно я його обдурив! Тепер маю на шару нову гру. Цікаво, що там?”

Хлопчик натиснув на кнопку “Увійти” і: опинився посеред пустелі. Скільки бачило око простягалися жовті бархани, лише ген-ген на обрії виднілася гора, а на ній високий замок.

Дмитрик стояв і розгублено кліпав очима. Раптом перед ним з’явився той самий дідусь.

– Як я тут опинився? Хто ви? – закричав Дмитрик. – Негайно поверніть мене додому! Не маєте права!

– Спокійно, Дмитрику, – сказав дідусь, – не гарячкуй. Я святий Миколай, і я виконав твоє бажання. В тебе є нова гра – такої більше ні в кого немає. Але я не можу повернути тебе додому, поки ти в неї не зіграєш, адже ти вже запустив програму – гра почалася.

“От дурень! – подумки вилаяв себе хлопчик. – Чому я ніколи не читаю інструкції?!”

– Нічого страшного, – вів тим часом далі святий Миколай. – Якщо ти правильно виконаєш завдання, то скоро знову опинишся у своїй кімнаті. Правила такі: мусиш дістатися он до того замку, що на горі. Маєш п’ять життів і чарівні речі на те, щоб подолати три рівні:

З цими словами дідусь витяг з піску табло, на якому світився напис “У вас залишилося п’ять життів”, баклагу з написом “Вода”, пакунок з написом “Хліб” та моток товстої мотузки без жодних написів. Табло святий Миколай встромив держаком в пісок, а речі простягнув Дмитрикові.

– Але стережися, коли вичерпаються всі п’ять життів, ти по-справжньому помреш:

– Тю, так це ж зовсім дитяча забавка, – скривився хлопчик, – для дошкільнят. Я легко з нею впораюсь, навіть на одному житті!

– Що ж, вирушай. Щасливої дороги!

І Дмитрик попрямував у напрямку до гори, навіть не попрощавшись зі святим Миколаєм.

Читайте також