Не такий страшний онлайн, як його малюють: досвід онлайн-навчання у приватній школі “Крила”

Ще узимку більшість батьків України розцінювали дистанційне та онлайн-навчання як маргінальні варіанти здобуття освіти. Зрештою, такі форми навчання школярів весною були вимушені спробувати усі. Батьки мали включитись у навчальній процеси, спостерігати, досліджувати, експериментувати та робити висновки, що підходить саме їхнім дітям.

Ми поставили декілька питань вчителю математики та фізики у середніх класах школи Крила.

1. Вам було важко/ легко прийняти неочікувані обставини першої хвилі карантину та адаптуватись до нового формату?
2. Розкажіть, про свої лайфхаки, які ви для себе відкрили у роботі онлайн.
3. Які рекомендації дасте батькам, які турбуються про повтор ситуації у новому навчальному році?

“Я вчу математику та фізику. Мені було легко перейти на онлайн-формат навчання зі своїми класами. З деякими учнями на репетиторстві я практикував навчання через Skype ще з 2015 року. Щоправда, тільки індивідуально. Тож незвичним для мене був не перехід на онлайн, а саме робота з групою онлайн.

У перший же день карантину на шкільній Zoom-нараді я ініціював не змінювати розклад уроків і час занять. Також перепробував усі функції та налаштування Zoom, записав відеоінструкцію для вчителів https://bit.ly/zoomset1, щоб всім учасникам навчального процесу було зручніше.

Відтак, відмовились від паролів, кімнат очікування тощо. У кожного вчителя для кожного класу — одне постійне посилання на всі предмети, які цей вчитель викладає. До вже наявної Google-таблиці з розкладом додали до кожного уроку посилання на конференцію. І вже з другого дня у нас почалися повноцінні заняття онлайн. До цього я не користувався Zoom, але одразу оцінив його переваги, особливо при роботі з анотаціями (написами, малюнками) під час презентації екрану.

Я поки не користуюсь графічним планшетом, але ще з 2015 року звик транслювати зображення не тільки екрану, але й паперового зошита A4, у якому пишу і малюю, як на дошці. Камера встановлена над зошитом (штатив або прикріплена до настінної полиці), у зошиті пишу якісними фломастерами. Користуюсь двома моніторами.

Я і до карантину усю домашку викладав онлайн (GoogleClassroom, blogspot.com) і більшість ДЗ учням треба було пропрацьовувати онлайн (вправи з miyklas.com.ua, khanacademy.org, відеоконтент, презентації, онлайн-уроки, підручник…). Тож в плані завдання і перевірки ДЗ — для мене майже нічого не змінилося. Тести та контрольні, які видавав у класі на листках — перевів у GoogleForms (оце займало багато часу). Але атестаційні тематичні контрольні — вимагав виконання письмово з наступним відправленням скану чи фото мені.

Звісно, онлайн-заняття, певною мірою розслабляють учнів. Для більшості відбулося певне академічне просідання. Але були й ті підлітки, яким такий формат був на користь. Я кажу про вмотивованих учнів, але тих, які не можуть зосередитись в галасливому класі поруч з однокласниками.

Оцінюю ймовірність переходу шкіл на онлайн восени 2020 року на 70%. Наша школа до цього готова.

Батькам би радив вже зараз поміркувати про облаштування для дитини тихого відокремленого зручного робочого місця, з окремим комп’ютером і вебкамерою, з якісним інтернет-з’єднанням. І частіше відправляти дітей на прогулянку і фізичні заняття.

Також реальність підштовхує до освоєння навички самостійно. Тож курс learning how to learn – чудовий превентивний хід. Методик, технік багато. Кожній людині заходить щось своє. Треба максимум перепробувати й знайти те, що допомагає самостійно вчитись саме Вашій дитині.

Перехід бізнесу й освіти в онлайн і так відбувався. Але через коронавірус пришвидшився у декілька разів. Рушійною силою будь-якого прогресу є кризи. Тож вчимося знаходити у цьому користь і переваги. Сподіваюсь, що вже через кілька років хтось із наших школярів-підлітків НАВЧИТЬСЯ використовувати математику, фізику, біологію, соціологію машинне навчання та інші дисципліни для винайдення універсальної вакцини від подібних вірусів, для вдосконалення освітнього процесу, для стабілізації клімату, для безпеки від неконтрольованої влади алгоритмів, для термоядерної енергетики, для подолання бідності, для колонізації Марсу.”

Микола Манько, викладач математики та фізики у школі Крила.

Ось які переваги онлайн-навчання під час карантину нам вдалось відшукати:

• фізична безпека — тут звісно варто говорити про зменшення ризиків захворювання, травмування у школі та на дорогах тощо;
• економія сил та коштів на логістику, одяг. Так, діти часто з’являються на уроки у домашньому одязі. Їм не потрібно дуже рано вставати, добиратись громадським транспортом. Не потрібні рюкзаки, вуличне взуття тощо;
• для старших дітей, які прагнуть залишатись у своєму комфортному середовищі удома, такий варіант отримав високе визнання. Для деяких підлітків це виглядало як закритись у своїй “мушлі” із мінімумом зовнішніх контактів. Натомість контактувати офлайн із великою кількістю дорослих і дітей їм буває дуже виснажливо;
• діти були вимушені заново освоїти гаджети та прокачати свої навички користувачів, побачити, що телефон і планшет — це дійсно корисний інструмент у навчанні;
• зменшилась кількість булінгу, фізичного насилля та дискомфортних комунікацій;
• учителі гуртом шукали нові підходи для отримання хороших результатів учнів, значно підвищили свої навички та освоїли багато нових інструментів;
• батьки почали цінувати вчителів;
• батьки дізнались про своїх дітей багато нового.

А чи були мінуси? звісно!

• онлайн-навчання гарно зайшло старшим, але молодшим, а тим паче дошкільнятам і першокласникам та їхнім батькам було досить важко налагодити якісний навчальний процес;
• потреба у хорошому інтернеті та техніці. Висидіти 5 чи 6 уроків, скоцюрбившись над смартфоном з розбитим екраном — це не варіант. Готуючись до онлайн-навчання, дуже рекомендуємо облаштувати окреме тихе робоче місце, з хорошим великим екраном, навушниками з мікрофоном, А якщо буде принтер — то взагалі чудово! З цієї точки зору назвати онлайн-навчання дешевшим язик не повертається;
• різко знизилась фізична активність, деякі діти майже не виходили на вулицю. Фізкультуру онлайн проводили лише кілька шкіл. Відповідно це не могло не вплинути на здоров’я дітей;
• педагоги дуже скучили за живим спілкуванням з дітьми! Все-таки живе викладання має свій особливий шарм взаємодії та контакту очі-в-очі;
• учням потрібно значно більше зусиль для самоорганізації;
• це справжнє випробування для екстравертів;
• онлайн-навчання не підходить для дітей з аутичним спектром і часто спостерігається регрес, на жаль;
• батьки часто не витримували подвійного навантаження: і робота і навчання дітей одночасно в одному приміщенні — це дійсно дуже важко. Сумно, але агресії та насилля в домашніх умовах збільшилось. І це дуже важливо!

Дорогі батьки! Ми уже це все проходили, навчені гірким досвідом різкого переходу до онлайн-навчання. Усе найгірше позаду. Тепер ми уже готові й це класно — ми можемо вибирати, удосконалювати, компонувати. Ми в нашій школі готові до будь-якого сценарію шкільної осені.