Притча про мужність і міст
У карпатському селі стояв старий дерев’яний міст через бурхливу гірську річку. Коли навесні сходили сніги й вода піднімалася, міст скрипів і хитався, а люди боялися переходити на інший берег. У такі дні всі зупинялися й чекали — поки хтось наважиться піти першим.
Одного ранку до мосту вийшов звичайний селянин. Він не був ані найсильнішим, ані наймолодшим у селі. Чоловік зняв шапку, перехрестився й ступив на першу дошку. Вода ревла під ногами, вітер бив у лице, а міст тримався на старих, потемнілих балках.
Йому було страшно, але він ішов повільно й рівно, не озираючись назад. Крок за кроком він дійшов до іншого берега. Побачивши це, люди почали рухатися слідом — спочатку чоловіки, потім жінки й діти. Міст вистояв, і ніхто не постраждав.
Висновок
Справжня мужність не означає відсутності страху. Вона з’являється в момент вибору, коли людина усвідомлює небезпеку, але все одно бере на себе відповідальність. Мужність — це внутрішня готовність діяти не заради себе, а для інших. Саме такий перший крок дає силу тим, хто йде слідом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Притча, яка навчає шукати істину життя поруч