Як рідко ми піднімаємо голову вгору. Як рідко ми шукаємо відповіді на свої запитання, дивлячись на небо. Ця притча навчає дивитися у житті далі, ніж ми звикли.
***
Один сільський жартівник повісив глечик на гілку високої вільхи, що росте на березі річки.
Односельці, які часто приходять туди рибалити, побачили у воді відображення глечика і почали розповідати по селу, що на дні річки лежить глек із золотом.
Багато сміливців пірнали у воду, намагалися дістати глечик. Але, на жаль, не могли відшукати його на дні, хоча чітко бачили цей глечик з берега.
Якось повз проходив подорожній і, побачивши марні старання, запитав:
– Що ви там шукаєте?
Селяни пояснили йому, що вони шукають глечик із золотом.
Подорожній, посміхнувшись, сказав:
– Цей глечик висить у вас над головою, а ви шукаєте його на дні річки.
Недаремно кажуть: «Де скарб ваш, там буде й серце ваше»…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська притча про нескінченний хліб
