Казки народів світу: Легкий хліб (білоруська казка)

Косив у лузі селянин. Заморився та й сів відпочити. Дістав з торбинки молоко та хліб і почав їсти.

Вийшов з лісу голодний вовк. Побачив косаря та й каже:
–Дай мені, чоловіче, чогось поїсти!

Відламав косар шматок хліба і дав вовкові. Проковтнув вовк хліб і каже:
– Смачний у тебе хліб! Хотів би я щодня такий хліб їсти, та де ж мені його взяти?- Порадь, чоловіче!
– Добре, – каже селянин, – навчу тебе. Так ось, спочатку треба землю зорати, потім заборонувати і посіяти жито.
– І можна хліб їсти? – змахнув вовк хвостом.
– Ще ні. Жито виросте, дозріє, його зіжнуть і відвезуть на тік…
– І тоді вже їсти хліб буду? – питає у селянина вовк.
– Який ти нетерплячий! Жито обмолотять зерно відвезуть до млина, там з нього змелють борошно…
– І оце усе? – далі розпитує вовк.
– Ні, не все. Ще треба з того борошна замісити, аж потім хліб спекти. Е ні! Це занадто важко та клопітно.
– Ліпше порадь мені, як легше їжу добути.
– Ну що ж, – каже селянин.
– Як хочеш легкого хліба, то йди на вигін, там кінь пасеться.

Пішов вовк на вигін. Побачив коня та й каже йому:
– Кінь, кінь! Я тебе з’їм!
– Їж, – відказує кінь. – Тільки спочатку зніми з моїх ніг підківки, а то собі зуби зламаєш.

Нахилився вовк підкови знімати, а кінь як ударить його копитом по зубах!..

Перекинувся вовк і мерщій тікати. Прибіг до річки, а там – гуси.
– Гуси-гуси! Я вас з’їм! – гукає вовк.
– Їж! – відказують гуси.
– Але спочатку заспівай нам на прощання. Сів вовк на березі в очереті. Задрав голову і завив. А гуси тим часом знялися й полетіли.

Пішов вовк далі. Бачить, у лузі отара овець пасеться. Нагледів вовк найбільшого барана і каже йому:
– Баране, баране! Я тебе з’їм!
– Їж, – каже баран. – Але щоб тобі не зламати зубів об мої міцні роги, стань під горбочком, а я розженуся і сам ускочу тобі до рота.

Так і зробили. Сів вовк, роззявив рота та й чекає. А баран розігнався та – бах! – рогами. Аж іскри у вовка з очей посипалися. Очухався вовк, покрутив головою і міркує:
– Цікаво, з’їв я барана чи ні?

А селянин, який повертався додому, почув вовка та й каже:
– 3’їсти-то не з’їв, але легкого хліба скуштував. Тепер знаєш, вовче, як-то легкого хліба шукати.