Віршик про всі планети
Знає Сонечко секрет,
Хто найбільший із планет.
Хочеш знати, хто за ким,
Хто тут числиться малим?
За Юпітером – Сатурн,
За Ураном брат Нептун.
До Нептуна звіддаля
Посміхається Земля.
Біля подруги – Венера,
Не сама, а з кавалером.
Марс змінився на лиці,
– Я стою наприкінці?
– Не хвилюйся так! Не треба!
Ще Меркурій після тебе!
А Меркурій не журився,
Він найшвидшим уродився!
Автор: Наталія Карпенко
Віршик про планету Земля
У Землі хребта нема,
В серцевині – жар і тьма.
У Землі кістяк – це вісь,
У Землі та вісь – навскіс.
Вісь – це стежка навпростець
Через центр з кінця в кінець.
Що там скраю, хочеш знать?
Скраю полюси лежать.
Полюс – маківка планет,
Півдня й півночі портрет.
Ловить полюс промінці,
В нього крига на щоці.
Уяви собі, маля,
Ти – планета, ти – Земля.
І круг Сонця завжди боком
Шлях проходиш крок за кроком.
Впали промені високі –
Сіло літо яснооке.
Де низькі – то там зима,
Там тепла уже катма.
Автор: Наталія Карпенко
Зірки без імен
То ж гарні імення в сузір’їв на небі –
Чи то Андромеда, чи Ліра, чи Лебідь.
Зірок тих, мабуть, сто разів по сто тисяч,
Усіх не оглянеш, хоч тиждень крутися.
А далі заглибся в небесні затони –
Зірок безіменних мільйони й мільйони.
Здається, звичайні собі, непомітні,
Та якось із ними ясніш у пітьмі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цікаво для дітей: як бджоли орієнтуються у просторі