Віршик про небо
Розлилися краплі молока
На уквітчаній блакиттю скатертині.
Крізь діри озону ллється сонце,
Стікає липким апельсином.
Віршик про зорі
Вони дзвенять кришталем,
Принаймні, мені так чути.
Інколи розбиваються вщент.
І не знаєш, як жити, як бути.
Віршик про Місяць
Серед кришталевих зір
Звисає шматочком дині.
Зірвавшись, летить на стіл,
На скатертину блакитно-синю.
Мандрівка в космос
Сонечко-зірочко, де ти мандруєш,
З ким ти у космосі подорожуєш?
– Поруч зі мною велика родина,
Стелиться Шляхом Чумацьким стежина.
Роєм круг мене всі родичі в’ються,
В променях діти-планети пасуться.
Меншим тепла дістається багато,
А до великих мені не дістати.
Біля дітей моїх стежкою-колом
Внуки-супутники ходять дозором.
Кожний обрав собі стежку-орбіту,
Гарні у мене онуки і діти.
Автор: Наталія Карпенко
Віршик про Місяць
Ходить Місяць кожну ніч
Купувати нову річ.
Він то худне, то росте…
Що не візьме, все не те!
Тільки в Сонечка-кравця
Добере щось до лиця
Й сяє в кращій із обнов!
А під ранок блідне знов.
Місяць худне і росте,
От фігура! Та проте!
Заздрить зоряна рідня,
Фотосесія щодня!
Автор: Наталія Карпенко