Улюблена зірка
У зорянім небі
Я зірочку знаю.
Її серед інших
Я завжди впізнаю.
Її я щоразу
Стрічаю в садочку,
Коли умиваюсь
У чистім струмочку.
Автор: Надія Кір’ян
Віршик про зірки
Посміхаються зорі в далекій імлі
І блакитні, і жовті, й червоні!
Не злічити тих зір! І великі, й малі!
І у кожної промінь в долоні!
Надгарячі – блакитним вогнем мерехтять,
Випромінюють срібло гарячі.
Теплі зорі ліхтариком жовтим горять,
А холодні – червоної вдачі.
Автор: Наталія Карпенко
Вірш про сузір’я
Засвітила темрява вогні,
Вкрилась ластовинням сонна нічка.
Місяць посміхається мені,
Розвела мости висока річка.
Там домівка кожної зорі,
Рідна стежка і своя родина.
І тому над нами угорі
Височіє лиш одна картина.
Там пливуть світи далеких зір,
Там великі групи звуть – сузір’я.
Хочеш вір, а хочеш перевір,
Там живуть легенди і повір’я.
Там до Андромеди мчить Пегас,
Знайдеш слід Персея і Цефея…
Палить люльку в небі Волопас
І вітання шле Кассіопея.
Там побачиш Лебедя й Орла,
І Дракона, й Лева з Геркулесом…
Там усім Ведмедиця Мала
Маяком зоріє піднебесним.
Автор: Наталія Карпенко
Віршик про комету
Летіла у небі хвостата ракета,
Ого, який шлейф! Та це справжня комета!
Комета із криги та каменю-пилу
Великий хвостище собі відростила!
Примчала комета до Сонечка-зірки,
Та Сонце закрило розпечену хвіртку.
– Тут гаряче дуже, вертайся назад,
Тебе проведе мій допитливий брат.
Вхопив за хвоста гостю Сонячний Вітер
Й понісся стежками далекого світу.
Розкрию усім таємницю комет –
Прямують від Сонця хвостом наперед.
Автор: Наталія Карпенко