***
Було це після війни. Літо видалося сухим і дуже спекотним. Та найстрашніше було те, що в криницях не було води. Нічим було напоїти худобу, нічим було і собі їсти зварити. Для людей це було майже трагедією.
Та життя продовжувалось. Треба було виживати. Кажуть, що із будь-якого становища можна знайти вихід. І люди знайшли. Моя бабуся розповідала, що для того, щоб випросити в Бога дощу, треба було зібрати сім вдів, які б вичистили криницю. Так і зробили.
Робота була важкою, здавалося, непосильною для жінок, та виходу не було. Зібралися вдови, вичистили, вибрали весь бруд. І зразу, тільки закінчили роботу, пішов рясний благодатний дощ. Чому так? Не раз ставила собі запитання. А відповідь приходила сама по собі. Мабуть, сам Бог змилувався над важкою вдовиною долею, над їх непосильною працею.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прислів’я та приказки про рідний край
