Кожен місяць року особливий. Він має свої прояви, норов. Як упізнати грудень? Які природні явища відбуваються цього місяця? Цікаво про грудень розповідає казка, написана Лідією Нестеренко-Ланько.
ПЕРШИЙ ЗИМОВИЙ МІСЯЦЬ
В грудневий день на стовпчику, на гілці, на даху, сидять собі горобчики у сірім піджачку. А у діток буде рай! Прийде в гості Миколай! Всім дарунки принесе під подушку покладе!
Грудень з вітром прилітає, груди снігу насипає, земля вкривається білою пухнастою ковдрою і засинає. Затихають птахи, шукають теплого місця звірі. Стелиться біла дорога в голубу далечінь. Сніжок поскрипує, чобітки порипують. Всюди біло кінця краю не видно. Сніжинки-зірочки тихо падають з висоти неозорого неба.
Під крижаний лід заховалися озера і ріки, стоять хатки, наче грибочки в пухнастих білих шапках.
Під корневищем високої смереки у густому гіллі живуть і колишуть зимові спогади бабуня Теплуня і дідуньо Морозило. Теплуня сонечко береже, у чарівний рукав ховає, щоб не застудилося. У ньому воно солодко і тихо спить йому сняться кольорові сни бо Грудень вночі закриває хмарами небо, розкидає навколо сніг. Вітри гудять, хуга кричить. Страшно стає. Та враз все кудись зникає, бо настає ранок.
Щезають з неба чорні хмари, затихають Вітругани, затихла і вже не гнівається Хуга. З-під сосни виходить бабуня Теплуня, виймає з чарівного рукава сонечко і підкидає його до неба. Летить сонечко поволі й невисоко, бо в Грудні у нього нема великої сили.
Дивиться на нас згори і питає: „Як ви тут без мене? Чи не дуже замерзли?”
„Ой, замерзли, замерзли,”— говоримо і радіємо від його осоння.
А найбільше діти. Вони швидко одягають теплі кожушки, беруть санчата, ковзани, лижі й на ковзанку, поки сонячно і світло на дворі. У Грудня день короткий, а ніч — довга. Дід Морозило іде за Святим Миколаєм до неба, допомогти йому подарунки на землю привезти. Грудень дає йому міцні дубові сани і молодого місяця, бо дорога до неба далека. Яскраво світить грудневий місяць, радісно блимають зорі, солодко сплять діти, а святий Миколай з Груднем ходить від хати до хати. Святий Миколай несе подарунки, а Грудень ялинку . Мають гостинці і дід Морозило, баба Теплуня, звірі й пташки у лісі. Миколай про кожного пам’ятає. Натомивися Грудень, засинає у гіллях високої смереки. Не чекає на брата січня, бо знає, що він вже спішить…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська народна казка “Пори року”