Багато українців звикли до думки, що медицина — це завжди про додаткові витрати. Навіть коли йдеться про базові обстеження, більшість автоматично готується платити. Проте частина лабораторних досліджень уже фінансується державою в межах програми медичних гарантій. І якщо розуміти механізм, то в багатьох випадках можна офіційно отримати аналізи безкоштовно — за направленням лікаря, без прихованих платежів і “добровільних внесків”.
Проблема не в тому, що система не працює. Проблема в тому, що пацієнти часто не знають її правил.
Як працює принцип “гроші йдуть за пацієнтом”
Сьогодні медична система фінансується через НСЗУ — Національну службу здоров’я України. Держава укладає договори з медичними закладами й оплачує їм конкретні послуги для пацієнтів.
Це означає, що кошти перераховуються лікарні або лабораторії не “в цілому”, а за конкретні прийоми, аналізи й обстеження.
Наприклад, якщо сімейний лікар виписує електронне направлення на загальний аналіз крові, а лабораторія має контракт із НСЗУ, то заклад отримує оплату за цей аналіз від держави, а не від пацієнта.
Тобто пацієнт не платить із власної кишені — послуга вже профінансована з податків.
Чому люди все одно платять
Попри наявність державного фінансування, багато людей продовжують оплачувати аналізи самостійно. Причини найчастіше такі:
1. Відсутність направлення.
Якщо людина приходить без електронного направлення, заклад має право запропонувати платну послугу. Без направлення державний механізм не запускається.
2. Неправильно обраний заклад.
Не всі медичні установи мають договір із НСЗУ на конкретний пакет послуг. Іноді лабораторія може співпрацювати з НСЗУ, але не за всіма напрямами.
3. Брак інформації.
Пацієнт просто не знає, що конкретний аналіз входить до програми медичних гарантій, і погоджується на оплату.
4. Власна ініціатива.
Якщо людина хоче здати аналіз “про всяк випадок”, без клінічних показів і направлення лікаря, це буде платна послуга.
Часто справа не в порушенні, а в нерозумінні процедури.
Що зазвичай покривається державою
У межах програми медичних гарантій фінансується значна частина базових лабораторних досліджень.
Серед них:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- визначення рівня глюкози;
- біохімічні показники (за медичними показами);
- аналізи для контролю хронічних захворювань;
- деякі гормональні дослідження (за направленням спеціаліста).
Наприклад, якщо пацієнт перебуває під наглядом із діабетом або гіпертонією, контрольні аналізи часто входять до державного пакета.
Водночас розширені або спеціалізовані дослідження можуть не покриватися програмою — і це важливо уточнювати.
Як отримати послугу без оплати: покроково
Щоб скористатися державною програмою, варто діяти системно.
Крок 1. Декларація з сімейним лікарем.
Без підписаної декларації лікар не може видавати електронні направлення в межах програми.
Крок 2. Прийом і направлення.
Лікар оцінює стан пацієнта й, якщо є показання, формує електронне направлення на аналіз.
Крок 3. Вибір закладу.
Пацієнт може обрати будь-яку лабораторію чи медичний центр, які мають контракт із НСЗУ на відповідний пакет послуг.
Крок 4. Уточнення перед візитом.
Перед здачею аналізу варто запитати:
– Чи входить це дослідження до програми медичних гарантій?
– Чи потрібні додаткові документи?
Це займає кілька хвилин, але допомагає уникнути непотрібних витрат.
Коли послуга буде платною — і це нормально
Існують ситуації, коли оплата обґрунтована:
- пацієнт не має направлення;
- дослідження не входить до державного пакета;
- аналіз проводиться за бажанням без медичних показів;
- заклад не співпрацює з НСЗУ.
У таких випадках платна послуга не є порушенням. Важливо лише розуміти, чому саме вона не покривається державою.
Чому варто ставити запитання
Пацієнт має повне право запитати:
- Чи входить цей аналіз до програми медичних гарантій?
- Чи покривається він державним фінансуванням?
- Чи має заклад договір із НСЗУ?
Це не створює конфлікту. Це нормальна практика усвідомленого пацієнта.
Чим більше люди знають про свої права, тим рідше вони переплачують.
Здоров’я і фінансова грамотність
Медична реформа змінила підхід: держава фінансує послуги, але відповідальність за використання можливостей частково лежить на пацієнтові.
Фінансова грамотність у медицині означає:
- знати, що саме покривається;
- розуміти алгоритм отримання направлення;
- перевіряти інформацію перед оплатою;
- не соромитися уточнювати деталі.
Це дозволяє заощадити не сотні, а іноді тисячі гривень на рік.
Безкоштовна медицина — це не міф і не “виняток по знайомству”. Це система з чіткими правилами.
Якщо знати алгоритм і діяти послідовно, частину обстежень можна отримати без додаткових витрат.
Здоров’я не повинно ставати фінансовим стресом. Держава вже оплачує певні послуги — важливо лише розуміти, як ними скористатися правильно.