Жив чоловік із жінкою і було у них дванадцять синів і одна дочка.
Одної весни сини пішли в поле орати, а сестра залишилась вдома щоб пізніше на обід принести їм попоїсти, а щоб вона не заблукала по дорозі, брати зробили одну довгу борозну, від їхньої хати та аж до того поля, де вони орали.
Наварила мати синам їсти і наказала дочці, щоб вона йшла борозною і нікуди не звертала тоді добереться до того місця, де брати орють.
За їхньою дочкою уже давно стежив чорт, оскільки вона була дуже красивою і чорт хотів її взяти у жінки. Перед тим, як дочка вирушила в дорогу, чорт прийшов та зрівняв ту борозну і зробив іншу, яка вела до нього.
Пішла дівчина тою борозною, яку зробив чорт, і прийшла до нього. Чорт дівчину захопив і утримував її у себе.
Чекали брати сестру – годину, дві, а сестра так і не принесла їм обід. Продовжили дальше орати, а коли уже були дуже голодні, то вирішили повернутись додому і узнати, де подівся їхній обід. Від матері вони довідалися, що сестра понесла їм їсти уже давно.
— Де могла подітись наша сестра? — здивувалися брати.
І вирішили вони, що одинадцять із них піде шукати сестру, а дванадцятого, наймолодшого, що звався Іваном, залишать вдома.
Вирушили брати із дому і пішли тою самою борозною, якою пішла їх сестра, і дійшли вони до хати чорта. Зайшли до хати а там чорт їх уже чекав, і тільки вони переступили поріг як він зразу відкрив яму, яка була вирита у нього вдома біля порога. Яма в яку попали сини була дуже глибокою і скільки вони б не просили про допомогу ніхто їх не чув.
Пройшло уже декілька днів від того як пішли сини шукати сестру, ні слуху, ні духу від них не було, зажурився батько і мати, що немає ні дочки, ані синів. І вирушили їх шукати, взяли і з собою найменшого сина — Івана і пішли.
Йшли вони полями та лісами куди ще ніхто не ходив. Ідуть, аж бачать, а в лісі якась велика хата. У цій хаті жив той чорт, який викрав їх дочку.
Зайшли вони до хати і тут побачили свою доньку, дівчина підбігла до них обняла, розцілувала та заридала:
— Втікайте любі мої, а то повернеться чорт і загубить вас.
Чорта вдома не було. Він був на полюванні. Коли нечистий повертався додому, то в руках у нього завжди була величезна залізна куля, яку він кидав перед собою, і вона падала біля порогу тим самим подавала знак дівчині, що він прийшов. Коли залізна куля впала перед порогом, дочка зразу заховала батька, маму і брата в одну із кімнат і попросила їх не шуміти.
Прийшов чорт додому і зразу відчув, що в хаті хтось чужий знаходиться:
— А що це у нас жінко людським м’ясом пахне? — Спитав чорт.
— Це прийшли мої батьки і брат мій до мене в гості. — Відповіла дівчина.
— Ну тоді давай, готуй обід, будемо знайомитись.
Накрила дівчина на стіл, і всі присіли обідати.
Після обіду чорт і каже:
— Я знаю чого ви прийшли, але без бою я їх не віддам.
Іван був хоть і наймолодший із братів, проте сил у нього – хоч відбавляй. Домовились з чортом помірятись силами, і хто переможе той і все забирає.
Вийшли у двір і почали боротись. Біс кинув Івана до землі, що той аж по пояс занурився. Оговтавшись, хлопець вискочив на поверхню і як схопив чорта за пояс, та як почав ним вертіти, немов пір’їною, і з всієї сили жбурнув його до долу, та загнав чорта в землю аж по шию, звідки скільки не пручався, а вибратись так і не зміг. Взяв хлопець меча, який був у чорта для полювання і відрубав негіднику голову.
Звільнили із ями одинадцятьох братів і всі разом повернулися до дому, де стали радісно жити в сімейному колі та добра наживати, і ніхто більше їм не дошкуляв бо не було більше чорта в їх краях.
На фото: якісні текстильні кубики (Інтернет-магазин Tovarik.com.ua)