Наш сайт Mamabook публікує повчальне оповідання В. Сухомлинського про неповторність і красу природи.
***
Посеред ночі розтулився пуп’янок троянди. Розправив ніжні пурпурові пелюстки. Народилася нова Квітка. Вона була ще не дуже красива, пелюстки ще не зовсім випрямились, а одна була й зім’ята.
Квітка подивилася на зорі, що мерехтіли в небі, тихо здригнулась і прошепотіла:
— Уже світає. Треба явитися сонцю в усій красі. На нас, на пурпурові наші пелюстки, задивиться весь світ.
Пелюстки скинулися. Зім’ята пелюстка випрямилася. На пурпурову тканину впала крапля роси, затремтіла і теж стала пурпуровою.
Квітка випросталася, пелюстки затремтіли, крапля здригнулась і заграла переливами пурпурового світла.
— Дивіться, — сказала Квітка пелюсткам, — навіть небо на сході стає пурпуровим. Це від нашої краси. Увесь світ буде пурпуровий.
Сказала це Квітка й завмерла в чеканні.
Але пурпурове небо блідло, ставало рожевим, а потім рожево-блакитним.
І Квітка троянди здивовано подивилася навколо. Аж тут бачить зелене дерево і на ньому — білу свічку.
— Хто ти? — спитала Квітка. — Я каштан. Каштанова Квітка.
— А чого ж ти не пурпурова? Чого ти біла, небо — блакитне, а дерево — зелене?
— Якби все в світі було однакове, то не було б і краси, — відповіла Каштанова Квітка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки Михайла Стельмаха: велика підбірка для дітей