Mamabook объявил конкурс «Дай совет по воспитанию». Предлагаем вашему вниманию полезные советы наших читателей. Напомним, что авторы лучших советов будут объявлены 20 апреля. Об условиях конкурса можно прочесть здесь.
Совет 1. Как уложить ребенка спать (Юлия Ткачук, 37 лет)
У меня не очень большой опыт. Моему малышу всего 4 месяца. Но уже есть проверенные советы. Я знаю, что многие мамы сталкиваются с проблемой укладывания ребенка спать. Хочу рассказать, как эту проблему решила я.
Когда я вернулась из роддома, для сыночка уже была подготовлена кроватка. Вечером мы положили его туда. Но он категорически отказывался в ней спать. Ребенок постоянно просыпался, плакал. Я давала ему грудь, по очереди с папой укачивала. Мы прогревали кроватку грелкой, обложили одеялами. Но ничего не помогало. Малышу было страшно и неуютно. И тогда я решила спать вместе с сыночком. Папа сначала возражал, но потом все оказались только в выигрыше. Ребенок стал спать ночью, просыпаясь только для того, чтобы покушать. Я стала меньше уставать и начала высыпаться. Папа тоже стал высыпаться, даже, иногда, не слышал, как я кормила сына. Сначала малыш спал у меня под бочком. Потом, когда чуть подрос, мы продолжали спать вместе, но я старалась отодвинуться от него. А когда исполнилось 3 месяца, сын благополучно перебрался в кроватку. В кроватку я перекладывала его постепенно. Вечером кормила, ждала, пока он крепко заснет, потом перекладывала, и он спал там до первого ночного кормления, остаток ночи мы проводили вместе. А дальше стала перекладывать и после кормления. Сейчас малыш всю ночь спит в кроватке, ему там комфортно. Всем мамочкам совет: не бойтесь совместного сна, все млекопитающие спят со своими детенышами, это природно, но не затягивайте этот процесс, чем старше становится ребенок, тем сложнее будет его приучить к отдельной кроватке.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Детские фразы, которые шокируют родителей
И еще один совет. Маленький ребенок очень близок к природе, он не испорчен искусственным продлением светового дня, поэтому этим стоит воспользоваться. Ребенку проще засыпать с заходом и просыпаться с восходом солнышка. Мой малыш родился в конце зимы, когда солнце садилось еще достаточно рано, но мы старались как можно меньше пользоваться электричеством и ложились спать тоже пораньше, примерно, в семь часов вечера. Обязательно вдвоем, я и сын. Когда день стал длиннее, мы стали ложиться в восемь часов, а сейчас я укладываю малыша в девять вечера. Это очень удобно: ребенок хорошо засыпает, я тоже отдыхаю и советую всем мамам поступать также.
И еще 1-1,5 часа перед ночным сном проведите спокойно. Избегайте физических нагрузок, активных игр, шума. Это поможет настроиться малышу на крепкий и продолжительный сон.
Совет 2. Как накормить ребенка (Людмила Самойлова, 27 лет, г. Луцк)
Звичайно, в кожній сім’ї є свої маленькі хитрощі для капризуль та нехочух, яких тяжко нагодувати, і наша сім’я не виняток. Найтяжче приходиться з найменшою донечкою, якій лише 10 місяців. Вона у нас «живчик» ще той, постійно кудись спішить і немає часу поїсти. Трохи легше, коли приходимо голодні з прогулянки, тоді завжди гарний апетит. Проте бути на свіжому повітрі постійно не виходить, то ж приходиться щось видумувати. Тому, коли на вмовляння і пританцьовування вже не реагує, стараємось виловити моменти, коли вона найспокійніша, або створити такі умови, щоб стало дуже цікаво посидіти на місці. Можемо обідати на підвіконні, дивлячись як іде дощ на вулиці. На дивані перед мультиками, на гойдалці. Іноді, навіть вечеряємо, купаючись у ванній. Зараз уже потепліло, то ж часто беремо обід із собою та йдемо у парк, що поряд із будинком: і довше можна подихати свіжим повітрям, і з’їдається все з великим апетитом.
Я, звичайно, дуже добре розумію, що це неправильно. Дитина повинна бути зосереджена на їжі і не відволікатись на ігри. Проте, на мою думку, якщо не часто звертатись до таких методів, то це все-таки краще, як знервована мама та голодна дитина.
Але поки «НЕХОЧУХА» ще маленький, його можна нагодувати з танцями та піснями. Проте після двох – трьох років йому це стає вже не цікаво. То ж зі своїми старшими дітьми (3 та 4 роки) ми користуємось такими хитрощами.
По-перше, це альтернативний підхід до самого процесу їжі. Замітила, що малі не слухають, коли я говорю просто : «Пора обідати!». То ж стараюсь запитати так: «Тобі в мисочку з кицькою, чи з ведмедиком супчик налити?», або якщо є вибір: «Ти будеш макаронки, чи гречку?». В такому випадку вони не мають як відповісти: «Ні!» і зазвичай згоджуються йти їсти. Також тепер ніколи не кличу їх тоді, коли уже все готове на столі, а стараюсь попереджати заздалегідь: «Діти, через 10 хвилин будемо обідати!». Через деякий час нагадую, що уже пройшло 5 хвилин, потім 3, 2, а тоді уже кличу. В такому разі вони розуміють, що їх ніхто насильно не відволікає від цікавої гри, чи мультфільму і мають час дограти та змиритись з думкою про те, що пора обідати.
Їжа повинна бути в гарному посуді, із дитячим малюнком на дні, який можна побачити лише тоді, коли тарілочка стане пустою. А також страва має бути приваблива на вигляд. Тут мамі потрібно проявити всю свою фантазію. Тому стараюсь завжди викласти із страви рибку, змійку, кицьку, машинку. Це ж набагато цікавіше з’їсти вушко котика ніж просто пюрешку. Головне, щоб це було кожного разу щось інше, і мої діти з нетерпінням чекають обіду: що ж цього разу видумає мама.
Коли бачу, що діти загрались і тяжко буде їх відволікти на обід – пропоную пограти в таку гру. Спочатку я приходжу в гості до них, а тоді запрошую до себе. Звичайно, мама живе на кухні, і вгощає своїх гостей справжніми смаколиками.
Можу також заздалегідь підготувати якийсь сюрприз і говорю: « Тут до мене щойно Гномик (зайчик, лисичка…) приходив, і сказав, що якщо ви швиденько все з’їсте, то на кухні з’явиться сюрприз». Коли тарілочки пустіють, знаходимо чи наклейки, чи нову розмальовку чи щось смачненьке, що нам лишив Гномик.
Іноді можу пожалітись діткам, що ось мені терміново потрібні ці мисочки, а в них кашка, хто б мені допоміг спорожнити!? Мої маленькі помагайчики йдуть на поміч.
І ще одне. Їжа, в яку дитина вклала частинку і своєї турботи та любові, завжди йде на «Ура!». Тому дуже часто готуємо разом. Робимо покупки (іноді перед походом в магазин складають свій список, зрозумілий лише їм), разом несемо картоплю з комірчини, миємо моркву, кидаємо цибулинку в каструльку… Можна знайти роботу навіть для найменших. Такого обіду тяжко дочекатись, то ж діти все перепитують, чи ще довго.
Ну й ніхто не відміняв шантажу: «Не з’їси – не отримаєш цукерку(не підеш гуляти, не підеш у гості…), хоча користуємось ним уже в крайніх випадках.
Тож терпіння та фантазії вам і ваші дітки завжди їстимуть із великим задоволенням та проситимуть добавки.