Який він – останній місяць зими? Які сюрпризи нам готує природа, чому так лютує лютий, а головне – які дива відбуваються наприкінці зими? Цікаво й пізнавально для дітей розповідає про зимовий місяць Лідія Нестеренко-Ланько у своїй авторській казці про пори року.
КАЗКА ПРО ЛЮТИЙ
Лютий сонечком забутий,
в теплі чоботи він взутий,
по дорозі, по стежинці,
ходить в шапці-невидимці.
Колом віхола танцює
і сніжинки скрізь малює.
З хмарок сонце виглядає,
снігурів розвеселяє.
Коли з темного неба яскравими брискітками світять зорі, а місяць гойдається на верхівці сосни, розповідає красуні Ночі предивну зимову казку, вихором прилітає наймолодший син Зими Лютий. Щоб не було так тихо і спокійно, набирає він у груди синього нічного повітря і як дмухне, як сипне снігом, наче густим дощем, що нічого й зблизька не видно. Коли в гості з’являється Хурделиця, вони обоє хапаються за руки і танцюють нестримний танок. Зимовий аркан з коловоротом снігу біжить по землі, котиться відірваним колесом по густих небесних хмарах а Лютий сипле і сипле снігом у найменші закутки заглядаючи.
— Бокогрій прийшов, лютує,— говорять посміхаючись люди, бо знають, що ще не довго заглядати їм у морозяні шибки.
— Я вас запорошу, я вас заморожу,— лякає вітрами Лютий і ховає під снігом стежки та дороги. Крутиться працює, а тут втомився враз, сів у полі під крислатим дубом і заснув.
— Ти-х-хо, Лютий заснув, — шепоче віттям дуб.
— Спить?— перепитує бабуня Теплуня і швиденько сонечко з домівки виносить, до неба підкидає.
Летить сонечко високо і швидко, відпочило воно за зиму, сили набрало. Високо злетіло, яскраво засвітило і враз сніги почали танути, снігурі на гілки прилетіли, а за ними синички і горобці по деревах скачуть. Цвірінькають, перемовляються, сонних комах у повітрі ловлять, які ледь –ледь дзикотіти почали.
— А що весна, а що красна, — розкричалася на весь світ сорока і розбудила Лютого.
— Ага зараділи, що я задрімав, весну викликаєте!— розлютився він. — Я вас зараз заморожу, я вас хараз налякаю,— тай сипнув пригорошні снігу.
Горобці розлетілися по кутках апо закутках, ворона під дуба голову сховала, тільки снігурі червоногруді не злякалися снігу, бо він вже не такий холодний і скоро дощиком стане. Світить сонечко з-за хмар землю гріє, дорогу Весні травичкою вистелює. Зустрінеться зима з Весною на Стрітення і будуть сперечатися між собою. Побачить це лютий, візьме Вітра за чуба і полетить з ним за високі гори, за далекі доли у країну вічної зими, завиваючи по дорозі, як голодний вовк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цікава дитяча казка про січень
