Було це у сиву давнину. Житла колись у селі бідна дівчина-сирота. Маленькою ходила найматися до людей. То гуси пасла, то городину прополювала. А коли підросла, найнялася працювати до пана.
Пан був злий, жорстокий і підступний. Настав час і надумав він видавати заміж свою дочку. Треба було посаг готувати. Позвав пан бідну сирітку і наказав напрясти за сім днів сім сувоїв полотна. А якщо вона це не зробить, то буде покарана.
Дівчина змалку трудилася, тож вміла все. Кожного дня вона ткала по сувоєві полотна. А під вечір ходила на луг і збирала квіти, трави, кору. З того вона робила фарби. Кожен сувій фарбувала іншим кольором. Потім пішла до річки, випрала сувої і розіслала сушити. Дівчина була така стомлена, що сіла на березі і міцно заснула.
А в цей час налетів шалений вітер і здув полотно у річку. Прокинулася дівчина, а сувоїв нема. Гроза закінчилася, дощ затих. З-за хмар виглянуло сонечко, а в його промінцях виблискували кольори сувоїв, які пряла дівчина.
За те, що дівчина не виконала завдання, пан її жорстоко покарав. Та з того часу після дощу часто на небі з’являється веселка із семи кольорів. Вона й досі нагадує про бідну дівчину.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Повчальні казки для дітей: 7 коротких історій