РОЗДІЛ ДРУГИЙ
у якому Аля потрапляє у країну Недоладію
А треба вам сказати, що Аля тільки на перший погляд була звичайна дівчинка. Тобто виглядала вона звичайною: ластовиннячко на носі, дві кіски, ямочки на щоках.
А вдачу вона мала незвичайну — нічого, ну зовсім нічогісінько не доробляти до кінця.
Те, що їй покладуть на тарілку, вона не доїсть; те, що дадуть пити, не доп’є. Почне малювати — кине, бо набридло. Почне щось ліпити з пластиліну кине знову, бо нудно. Або вишиває і те покине, бо нецікаво. Навіть заплестися не може до кінця. Заплете одну кіску — а за другу й не береться. Так і ходить цілий день одна коса заплетена, друга ні.
Через це з нею завжди траплялися якісь неприємності, як от сьогодні з бабусиним днем народження.
Втім, давайте подивимося, що трапилося далі. Аля недовго мандрувала таким незвичним способом. їй здалося, що вона впала зі стільця на підлогу. Але, роздивившись навкруги, зрозуміла, що опинилась у геть незнайомому місці.
Сиділа вона біля ставка. Але якого ставка! У ньому зовсім не було води! Так, так! Аля протерла очі, але дивний ставок не зникав. Великі і маленькі риби пішки походжали по дну, наче прогулювались. Старий рак з однією клешнею за щось сварив маленьких рачків. А біля самого берега гуляли дві плотвички.
Одна з них тримала парасольку. Вона часто поглядала на небо і казала:
— Згадаєш мої слова, любонько! Сьогодні неодмінно буде дощ, і ми всі добряче вимокнемо!
Та найбільше здивувалася Аля, коли подивилася на небо. Там сяяло не кругле сонце, а рівнесенько відрізана його половина, промені від неї розходилися тільки в один бік. — Ну й дива! Що це з ними всіма сталося — із ставком, із квітами, із сонцем?!
Та ніхто не відповів їй на запитання. Тому Аля вирішила дознатися про те сама і вийшла з будинку.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
у якому Аля знайомиться з першим недоладянином
Тільки-но мандрівниця звернула за перший поворот дороги, аж попереду побачила дерев’яний стовпчик, а на ньому висіла криво прибита стрілка, що показувала кудись угору. На ній нерівними літерами нашкрябано:
НЕДОЛАДІЯ
— Що за Недоладія? — голосно запитала Аля.
Зненацька у найближчих кущах щось зашаруділо. З густого і листя висунулася чиясь голова у шкіряному капелюшку з півнячою пір’їнкою. Капелюшок сидів набік, криво, бо лівого вуха на голові не було. Голова повернулася обличчям до Алі. Ну й очі! Одне око велике, друге — мале. Ніс набік, губи скривлені і навіть ямочка на підборідді не на своєму місці, а майже біля вуха. Але, незважаючи на це, очі дивилися лагідно, тож обличчя здавалося відкритим і добродушним.
— Ти хто? — спитала голова звичайним людським голосом.
— Я — Аля, — отямившись від несподіванки, відповіла дівчинка. — А ти хто?
— А я Недоладько! — губи його розпливлися в усмішці.
І з кущів виліз кремезний, широкоплечий хлопчина. Стояв він, нахилившись набік, бо ліва нога у нього була коротша від правої.
— От такий компот! — ніби вибачаючись за свою зовнішність, сказав новий знайомий.
— Який компот? — не зрозуміла Аля.
— То в мене така приказка, — махнув рукою Недоладько, — не зважай!
— А-а-а, — протягла Аля. Тут вона знову згадала про стрілку на стовпчику і спитала:
— Ти часом не знаєш, що це за Недоладія?
— Ой, тепер я зрозумів! — не відповідаючи на запитання дівчинки, вигукнув Недоладько і ляснув себе по лобі. — Ти, напевно, тільки-що прибула! От так компот! А я дивлюся на тебе і нічого не второпаю. Бо хоч одна кіска у тебе й не заплетена, та дуже ти схожа на звичайну живу дівчинку!
— Як це схожа? Я і є звичайна жива дівчинка! — обурилася Аля.
— Як? Справдішня жива?! — не повірив Недоладько. Він так кумедно округлив свої неоднакові очі, що Аля голосно розсміялася.
«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії…». Розділи 1-3
«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії…». Розділи 4-6
«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії…». Розділи 7-10
«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії…». Розділи 11-15
«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії…». Розділи 16-21
«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії…». Розділи 22-29