Казка про зиму
Діти, а ви знаєте, що Зима — чарівниця? Мабуть, знаєте… А те що Зима дуже красива, завжди у білому одязі, з чудовою короною на голові і в блискучій срібній накидці, теж знаєте? Мабуть… А ось про те, що під накидкою у неї чотири крила, ви чули? Ні! Цього ви не знали і не чули ніколи! Цей секрет знаю лише я! І то дізналась я про це зовсім випадково, у Новорічну ніч.
Зима стояла під дуже красивою ялиною і розсипала на вітер блискітки зі срібного мішечка, щоб вранці сніг блищав, а вітер їх підхоплював і розносив повсюди… Та ненароком він розгорнув накидку, і тоді я побачила чарівні крила Зими! Кожне крило було іншого кольору: одне біле-біле, друге — голубе, третє — прозоре, а четверте — іскристе! О! Це було справжнє диво!
Це до казки передмова,
Щоб було все ясно!
А от зараз просить слова
Казочка прекрасна.
Одного холодного осіннього дня Земля дуже змерзла і засумувала. Вона тремтіла від холоду і не могла заснути, хоч вже б давно могла відпочивати. Холод їй не давав зосередитись, а дощ лив і лив, і з цілими потоками води треба було щось робити. Як тут заснеш?
А Зима вже готова була прийти на Землю, а до її царювання залишалось ще два тижні, і вона не наважувалась. Але все ж вирішила подивитись хоч здалеку. Як глянула аж завмерла. Земля ще не спала, а дрижала від холоду і сирості і направляла дощову воду в ріки, бо сама пити вже не могла.
Розсердилася Зима на таке неподобство та й прийшла раніше, щоб Землі допомогти. Махнула вона білим-білим крилом, і на Землю посипались лапаті сніжинки. А лапаті вони були тому, що взялися за руки, щоб скоріше накрити все довкола пухнастою білою ковдрою і зігріти. Так вони летіли всю ніч і цілий день, ще й всю наступну ніч, а на ранок довкілля не можна було впізнати! Земля зігрілась під пухкою периною, позіхнула і, солодко заснувши, почала дивитись кольорові багатосерійні сни. А сніжинки і далі кружляли в небі, тільки тепер вони були легенькі і по одній кружляли у вальсі.
Зима задоволено глянула на свою роботу. І щоб Осінь більше не повернулась, махнула прозорим крилом — і на Землю прийшов Мороз. Він засклив усі річки, ставки і озера, збудував чарівні мости, і тепер можна було йти навіть по топкому болоту! А Землі було дуже тепло, бо закутана вона була у пухову білу перину!
Пройшло багато часу. Зима милувалась чарівними пейзажами, поправляла білосніжну ковдру, посилала Мороз, щоб поправляв лід на річках, і була задоволена.
А по всіх просторах ходили люди і робили на снігу стежки та дороги, їздили машини, бігали звірі та пташки та й забруднювали ковдру. І от одного разу Зима побачила, що її білесенька перина вже почорніла від бруду… А наближався Новий рік! І його треба ж зустріти чистотою і красою!
І вирішила Зима попрати ковдру, щоб всюди було чисто та гарно. Вона зразу взялася до роботи. Махнула голубим крилом небо стало голубе-голубе, засміялось щедре сонечко, Зима сховала Мороз під прозоре крило і розтопила сніг, щоб була вода для прання. Випрала вона перину чисто-чисто, покликала хмарку, і закинула на неї своє прання, поближче до сонечка, щоб сохло. А сама ще й Землю скупала, щоб чистою була до свята. Все зробила, аж втомилась. А коли глянула навколо, то засмутилась. Краси не було! А Новий рік от-от прийде! Тоді вона махнула іскристим крилом і над Землею розлився туман білий як молоко. Так було всю ніч, а коли зійшло сонце, то всі побачили, що кожна гілочка на дереві, кожна билиночка і найменша травинка вкриті пухнастим, іскристим інеєм! Це була дивовижна чарівна казка, що прийшла на Землю, щоб радувати і дивувати світ! Біле диво іскрилось під ясними променями, переливалось тисячами кольорових іскорок і радувало зір!
Тепер Зима була задоволена, бо зустрічала Новий рік дивовижним мереживом навкруги. А час летів. Зима змінювала картини довкілля. Вона махала своїми чарівними крилами і на Землю приходив то Сніг, то Мороз, то з’являлись Завія, Хурделиця, Завірюха, Хуга, Заметіль і танцювали, кружляли своїх танців. А Земля все спала та спала. Їй було затишно і добре. І от коли Зима махне ще раз голубим крилом, тоді Земля почне пробуджуватись, бо вже почнеться весна. І люди про це знатимуть, бо почнеться весняна відлига. А поки царює Зима-чарівниця. І, як усе поробить, то стоїть під красивою ялиною і розсипає блискітки зі срібного мішечка, а вітер їх розносить по цілому світу і кладе на сніг, щоб блищав і щоб усі знали, що Зима — чарівниця!
Автор: Надія Красоткіна
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лист святому Миколаю: зразок написання та безкоштовні шаблони для завантаження