Напевно, у кожного педагога за довгу практику хоча б раз виникало бажання облишити школу та зайнятися чимось простішим. Не надихають на роботу й численні реформи та щоденна писанина. Які ж ситуації можуть змусити педагога «вигоріти» на роботі?
1. Існують діти, яких реально неможливо навчати
У своїй практиці педагог обов’язково час від часу зустрічає дітей, які не піддаються навчанню. І з ними дійсно неможливо нічого зробити. Рівень знань не змінюється ні після особистих розмов, ні викликів батьків до школи, ні «залякувань» учня поганими оцінками. І такій дитині не можна поставити двійку за півріччя чи рік, бо це ще й сильно зіпсує статистику. Вигнати зі школи – крайня міра, бо навряд чи такого учня з радістю візьмуть в іншому закладі.
2. Діти не повинні знати предмет – вони освоюють програму
Чимало вчителів переймаються, аби діти досконально знали шкільний предмет, мислили за межами підручника. На жаль, учні зовсім не бажають мати інший рівень знань. І завдання вчителя зводиться до допомоги освоїти програму, аби діти успішно склали іспит чи написали річну контрольну…і забули все освоєне.
3. Рівень педагогічної майстерності оцінюється папірцями
Сьогодні тенденція така, що учительський рівень визначається по якості написання програм, веденню журналів та заповнення безлічі інших папірців. Учителі, які проявили себе в написанні програм, на жаль, абсолютно серйозно вважають себе чудовими педагогами.
4. Зупинка саморозвитку
Перевіривши 100-ий зошит та переказавши п’ятий раз за день параграф підручника, з роками втрачаєш бажання поглиблюватися в предмет і розширювати свої фахові знання.
5. Перетворюєшся на машину
В один чудовий момент помічаєш: те, що написано в журналі, реально збігається з тим, що ти робиш в класі.
6. Головна мета – ЗНО
Ще одна «чудова» тенденція: усі діти школи повинні скласти ЗНО. І більшість роботи покладено саме на виконання цього завдання. Насправді решта вже має мінімальне значення.
7. Олімпіадники і медалісти – пережиток минулого
Раніше педагога визначали по досягненню його учнів. Адже є така китайська приказка, що успіхи учнів – демонстрація знань самого учителя. У педагогічному колективі завжди знаходилася місцева зірка – учитель, учні якого часто перемагали на олімпіадах та конкурсах різних рівнів. На жаль, сьогодні це не в пошані ні у дітей, ні у батьків.
8. Безініціативні діти
Якщо запитати у дітей, навіщо вони ходять до школи, то більшість не зможе дати чіткої відповіді. Хтось, звісно, озвучить, що за знаннями. Але це їхній максимум. Бо пояснити, що таке «знання» і що вони дадуть у житті, сучасні діти вже точно неспроможні.
9. У слабкої школи гарна обгортка
Якщо подивитися статистику, то найбільша кількість дітей-олімпіадників і учнів, які склали ЗНО на 200 балів, – у регіонах. Там, де школи страждають від укомплектованості та гарних ремонтів. Проте формалізовані школи завжди більш слабкі, але в них така величезна увага до шкільної форми, правильно розставлених парт та барвистих стендів на стінах.
10. Бажання все кинути
Це щоденний супутник життя педагога. Але на шляху вчителя зрідка з’являються особливі діти, які змушують відкинути ці думки до кінця навчального року, а потім до 1 Вересня, а потім і ще до одного випуску…
І ще одна гарна новина: незважаючи ні на що, у школі завжди багато добрих дорослих. І це не може не вселяти надію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як зростити дитину-олімпіадника: поради педагогам і батькам
