Вірш про Марс
Грізний Марс, немов вогонь,
Сяє нам вночі.
З ким ти знову посваривсь,
Що почервонів?
А секрет твій знаю я,
Друже, охолонь.
Це звичайнісінька іржа,
А не страшний вогонь!
Віршик про Юпітер
«Я найбільший серед вас»,
— Вихвалявсь Юпітер так.
«Я, як Сонце, величезний,
Маю супутників безмежно.
Кільця є, як у Сатурна, Урагани, як в Нептуна».
Відповідь дає Земля: «Так, ти, брате, не маля
— В тебе є всього багато,
Лиш життя нема де взяти.
Роздивись свої простори
— Де моря, ліси чи гори?
Перестань себе хвалити,
З іншими навчись дружити!»
Віршик про сузір’я та зорі
То ж гарні імення в сузір’їв на небі
—Чи то Андромеда, чи Ліра, чи Лебідь.
Зірок тих, мабуть, сто разів по сто тисяч,
Усіх не оглянеш, хоч тиждень крутися.
А далі заглибся в небесні затони
—Зірок безіменних мільйони й мільйони.
Здається, звичайні собі, непомітні,
Та якось із ними ясніше у пітьмі.
Космічна подорож
Гей, кому треба — в вагон, піднімайтесь!
Подано поїзд кур’єрський на Марс.
О восьмій годині, на час вечері
Будем за графіком ми на Венері.
Далі зупинка у нас на Сатурні,
Там будуть танці, розваги культурні
Можемо Сонце об’їхать кругом,
Потім шугнути Чумацьким Шляхом.
І незабаром — не встигнеш оглядітись
—Вже перед нами Велика Ведмедиця,
Рушив у путь міжпланетний експрес,
Лиш смуга біліє в блакиті небес.
А ось на вокзал якась жінка прибігла!
— Яка досада! Знову не встигла!
— Сеньйоро, не треба так хвилюватися:
Наступний поїзд — хвилин за двадцять.
— Мені не далеко, тільки до Місяця,
Поїду тролейбусом номер тисяча.