Кульбаба – улюблениця малюків. Доки вона жовта, вона яскрава та цікава. А коли перетворюється на пухнасту білу кулю, то це – найкраща дитяча забавка на природі.
Наш сайт Mamabook підготував корисну пізнавальну розповідь для малюків про цю дивовижну рослину.
Народні назви квітки
Детючка, Пустодієв, зубника, молочай, повітряна квітка, масляна квітка, коров’яча квітка, березневий кущ, молочник, зубний корінь, бабка, бабакуля, вовчий зуб, мелайниця.
Цікаві факти про кульбабу
***
З квіток кульбаби виготовляють вино і варення.
***
Молоді стебла і листя кульбаб містять багато вітамінів, з них готують салати й борщі.
***
Живе кульбаба 2 роки.
***
З усієї рослини (листя, коріння, квіти) виробляють консервований сік – чудові ліки.
***
Соком з рослини змащують мозолі, бородавки, вугрі.
***
Кілька років тому медики дитячої лікарні Китаю видалили з вуха 16-місячної дівчинки паросток кульбаби, що практично розпустився. Розмір пророслого насіння, який витягнули з вушного проходу дитини, був 2 см. Кульбаба росла у вусі упродовж 4 місяців. Отже, кульбаба невибаглива рослина: їй необхідне тепло, волога і затишок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цікаво для дітей — розповідь про лелек
Народна легенда про кульбабу
Колись жив у Карпатах хлопець Куль. Упадали за ним усі дівчата. Але на жодну не звертав уваги Куль. Бо до нестями закохався у гарну дівчину Дзвінку.
Жила ця красуня у старенької баби на найвищій горі біля Косова. Люди не любили цю бабу, тому що вона не любила людей. Після смерті чоловіка жила сама-самісінька. Пішла якось вона до Косова на ярмарок, побачила там бідну дівчину і забрала до себе. Купила їй солодощів, відмила і назвала Дзвінкою. Так і жили удвох. Росла Дзвінка, як зоря красна, як смерічка струнка.
Кожної неділі баба і Дзвінка одягалися у найкращий одяг і спускалися з гір до Косова на ярмарок. Довго ходили, бо любила баба чути, як люди кажуть їм услід:
– На всі гори дівчина! То донька!
Отож на косівському базарі й приглянулась Дзвінка хлопцеві, який продавав калинові сопілки. На другий день узяв із собою Куль найкращу сопілку і пішов до Дзвінки. Став біля найвищої смереки і грає. Так і пізнався Куль із Дзвінкою.
Дізналася про все це баба і заборонила дівчині зустрічатися з легінем. Прийде, було, Куль і починає грати для своєї дівчини, а з-за смереки чує дівочий голос:
– Ой тихіше, тихіше грай. Казала неня, аби тебе з голови викинула, а я не хочу, бо люблю тебе.
Почула цю розмову баба. Схопила свою букову палицю і стала кидати в Куля. Що не кине, то на тому місці, де впаде палиця, золотоголові квіточки з’являлися. Довго бігала баба по луках, галявинах, садках, дорогах за Кулем. І всюди залишались жовті квіточки. А Дзвінка гірко плакала і все говорила:
– Не руште! То мій Куль, бабо!
З тих пір і назвали люди ці квітки кульбабою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цікаво для дітей — розповідь про їжака
Одяг та аксесуари в українському стилі (Інтернет-магазин Tovarik.com.ua)