Прийшов учень до вчителя-майстра та звернувся із проханням:
– Вчителю, я хочу в тебе навчатися.
– Гаразд, ти можеш це зробити. Ходімо зі мною.
Привів майстер учня до річки. Зайшли обидва по пояс у воду.
І вчитель каже:
– Пірнай!
Учень пірнув, сидить, через півхвилини нічого не відбувається. Він думає:
– Випірну…
Тільки-но спробував випірнути,а майстер йому не дає, тримає за плечі.
Учень думає:
– Учитель терпів і я потерплю – значить так треба…
Пройшло ще хвилька часу, подиху не вистачає. Знову починає виринати. А вчитель його ще дужче тримає. Бачить учень, що вже зовсім не може витримати, а майстер його з усієї сили тримає у воді. Тоді учень з останніх сил виривається, відпихається,в ідбивається від вчителя і виринає. Жадібно хапає повітря, відсапується…
А учитель йому й каже:
– Коли ти настільки сильно захочеш вчитися, як щойно хотів ковток повітря, – тоді й прийдеш до мене.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гарна притча про те, чого насправді слід навчити дітей
