Вірші про коня
***
Ходить коник по лужку,
По зеленім бережку.
Коник сам себе пасе,
Коник гривою трясе.
Золота вуздечка – брень!
Золота підківка – дзень!
***
Був би в мене коник —
Я пишався б ним,
Називав би коника Вороним.
Я водив би коника
Пастися в лісок,
Я зробив би конику
Бричечку-візок.
Батіжка зробив би
Я йому з лози,
Вороний би хлопчиків
У садок возив.
Дуже хочу коника…
Не з крамниці, ні,
А того, що бігає
В полі, в табуні.
***
Вподобав Гриць собілоша
Булане, струнконоге.
Водиці, сіна чи вівса
Щодня несе для нього.
Сміються з Гриця хлопчаки:
Погляньте ви на диво!
Ми мріємо про літаки,
А він про кінську гриву.
***
Розказав Олесь мені:
– Кінь катався
На слоні!
Я спочатку не повірив.
Потім взяв і перевірив.
Білі хмари пропливали,
Гори й море малювали.
А як обрій прояснів,
Виплив коник на коні.
Я від радості стрибав,
Криком хмари підганяв.
І збагнуть ніяк не міг,
Нащо їм аж вісім ніг.
***
Я читала вірші коням,
Що стояли на припоні!
Скажете, не розуміють,
Коні слухати не вміють?
Справді, слухають погано,
Як читають графомани.
Мої ж вірші як лунали,
Коні слухали й іржали!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські загадки та віршики про корову