***
У хаті ще було напівтемно, як мама вже розбудила Наталю.
— Уставай, Наталю, — каже мама, — бо вже час до церкви йти паски святити. Хіба ти забула, шо Великдень сьогодні?
Наталя зараз же і встала. Швиденько почала вмиватися. А вмивалася не так, як завжди: помилася водою та милом, а потім ще й писанку взяла, умочила її у воду, а тоді личко нею потерла. Вона вже давно знала, що перший раз на Великдень треба писанкою чи крашанкою вмиватися. Хто писанкою на Великдень умивається, той завжди буде рожевенький і здоровий!
Ще й сонечко не сходило, як Наталя з мамою й татом пішли до церкви. Подорозі вони зустріли маленького хлопчика, шо йшов до церкви із своєю мамою.
— А покажи, мені, Наталю, свої писанки? — просив хлопчик.
Наталя сіла на травичці і розгорнула хустинку з писанками та крашанками. А вони були такі гарні, що весь світ звеселили: всі і все хотіло на них подивитися. Першими прилетіли дві пташечки. Сіли вони на вербову гілочку і защебетали:
— Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес! Ах, які хороші писанки в Наталі!
***
А з-за горбика сірий вухастий Зайчик виглянув.
Як відомо, усі зайчики великі боягузи: зайчик боявся Наталі, боявся хлопчика, боявся пташечок навіть… То він тільки голову вухату показав із-за горбка. Дуже боявся, щоб його довгих вух ніхто не побачив. Він їх хотів до землі притулити. Прихилив одне вушко, а друге не слухалося і стирчало над зайчиковою головою. Ніби підслухувало. про що Наталя з хлопчиком розмовляли.
Захотіло й Ясне Сонечко на ті писанки подивитися. Викотилось воно на небо та й собі позирає.
А люди йдуть, та й ідуть до церкви! А коли в церкві в усі дзвони задзвонили, то Наталя із хлопчиком згадали, що й їм же треба до церкви поспішати, писанки святити. Дуже вони квапились та одну писанку й забули взяти.
***
Як побачили всі звірі і птахи, що писанка залишилась, то вони всі гуртом до неї! Першою прискочила Білочка Хвостата. Другим підбіг Зайчик Вухатий, а тоді й пташечка прилетіла. І всі раділи та тішились писаночкою. Навіть квіточки посміхалися весело, на писаночку дивлячись. А Сонечко і собі із-за біленької хмарки визирало і всім тепло посилало та радісно посміхалося.
І все говорило:
— Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес!
А дзвони з церкви відповідали:
— Воістину воскрес! Воістину воскрес! Воістину Воскрес!
Так гарна дівчинка Наталочка своею писанкою весь світ звеселила.
Автор казки: Петро Волиняк
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Великодні легенди для дітей українською мовою