Були собі дід і баба. Пішли вони в поле жати пшеницю. І взяли із собою глечик молока. Прийшли в поле, баба й каже:
— Де б це глечика поставити в спрагу?
— Постав, стара, під кущем.
Баба послухала діда і поставила під кущем. От пішли вони жати. Жнуть та жнуть.
Аж біжить лисичка. Побачила глечика, випила з нього молоко, а голови назад не витягне. Ходить та й ходить, крутить головою туди-сюди та й каже:
— Ну, глечику, пожартував і годі. Випусти мою головоньку!
А глечик не відпускає, хоч ти що хоч роби.
— Підожди ж, клятий глечику! — каже лисичка. — Ось я тебе втоплю.
Побігла вона до річки. Устромила голову в воду. Наповнився глечик, а лисиця шасть і скупалася.