Наш сайт Mamabook публікує повчальне оповідання В. Сухомлинського про щедрість, уміння ділитися з друзями.
***
Мишкові купили велосипед. А живе він поруч зі школою. Між їхньою садибою і шкільною — сад, так що й їхати ніде. Мишко привів свій велосипед, мов коня на вуздечці.
Хлопці оточили Мишка. Обмацували колеса, педалі, руль, фару. Велосипед усім подобався. Усі заздрили Мишкові.
— Що ж, катайся,— сказав Федько й відійшов убік, — так немовби йому зовсім не хотілось кататись.
— Ти думаєш, мені справді дуже хочеться на ньому кататись? — байдуже запитав Мишко. — Бери, пробуй.
Федько, не вірячи своїм вухам, схопив велосипед, сів на нього й помчав шкільним стадіоном. Катався аж до дзвінка на урок.
На першій перерві катався Іван, на другій — Степан, на третій — Сергій, на четвертій — Оля.
Залишилися кататися й після уроків. Велосипед переходив з рук у руки. До четвертої години накаталися всі.
Мишко привів велосипед о пів на п’яту, мов коня на вуздечці.
— Де це ти досі катався? — здивувалась мати. — Хіба ж так можна?
— А я й не катався…
— Як — не катався?
— Хлопці каталися… Й дівчатка… Мама полегшено зітхнула й сказала, немовби сама до себе:
— Найбільше, чого я боялась, що ти сам кататимешся.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки Михайла Стельмаха: велика підбірка для дітей