У будиночку було тепло й затишно. Поруч потріскували дрова в каміні, й тіні від вогника витанцьовували на чистенькій підлозі. У кутку красувалася пишно вбрана ялинка, а поруч на канапі сиділа білява дівчинка з кішечкою на руках. Марго – так величала любу внучку бабуся – зробила невеличку паузу в оповіді своєї нової казки й зазирнула у вікно, де починала передноворічний танок хуртовина. Дівчинка завжди розповідала магічні історії пухнастій улюблениці Риті.
Річ у тім, що вони приходили уві сні, і щоб брати участь у нових захопливих пригодах, потрібно переповідати комусь попередні. Ось тільки цей “хтось” повинен уміти зберігати таємниці. Саме такою й була Рита.
Кішечка уважно слухала, мружачи сяючі зелені очі, й тихенько муркотіла:
– Яка хор-р-р-роша істор-р-р-рія… Хор-р-роша…
– Трава там смарагдова, як твої очі, Рито, – всміхаючись пухнастій, продовжувала Марґо. – А море – наче величезна волошка!
Цієї миті за вікном заспівала хурделиця, вибілюючи все навколо до Нового року.
– Бачиш, Рито, завірюха – справжня Попелюшка: прибираючи, танцює і співає, – замилувалася дівчинка й, підхопивши кішечку, закружляла кімнатою.
– Ля-ля-ля…
– Мур-мур-мур…
Раптом казкарка замружилася, наче від сліпучого сяйва: вона знову опинилась у яскравому сні… Аж ген веселка розкинулася над дивовижними заростями.
– Марґо, де ми? – почула дівчинка, здивовано зиркнула на свою пухнасту супутницю і поцікавилася:
– Рито, ти вмієш розмовляти?! Оце сюрприз!
– Виявляється, що так… Може, ми у твоєму сні? – замуркотіла кішечка.
– Хто це?! – раптом злякано зойкнула дівчинка.
Прямо до ніг мандрівницям викотився коричневого кольору пухнастий клубочок. А потім із нього з’явилися довгі руки, хвіст, ноги та кумедно усміхнена мордочка.
– Та це ж … мавпочка, ось хто! – заплескала в долоньки дівчинка.
Раптом до вертлявої підлетів червоно-синій папуга какаду, і вони про щось швидко заговорили, перебиваючи одне одного. Марґо тільки й розібрала вигук про новорічне свято. Потім пернатий і мавпочка обернулися до мандрівниць та стурбовано поцікавилися:
– Чи не підкажете, як зустрічати Новий рік?
Не встигла Марґо й рота розтулити, як Рита вже замуркотіла і про сніг, і про ялинку, і про прикраси…
– А пальми у вас ростуть? – поцікавилася дівчинка.
– Ще б пак! – зраділи папуга й мавпочка.
– Оце й буде ялинка!
І нові друзі подалися шукати найкрасивішу пальму. Аж ось і вона: на березі океану з простягнутими врізнобіч вітами-долоньками, ніби і справді чекає на прикраси.
Тут мавпочка й папуга тихенько між собою перемовилися і зникли – тільки листочки зашелестіли.
Марґо з Ритою здивовано перезирнулися, а вже за мить нові приятелі прибули до “ялинки” з численними родичами.
Ураз мавпочки повисли на пальмових вітах веселими гірляндами, а папужки вкрили крону1 різнокольоровими прикрасами.
– Оце так Новий рік! – сплеснула в долоні вражена Марго і… прокинулася.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки Михайла Стельмаха – велика підбірка для дітей
