Головна Школярі Олександра Бурбело. Збірка “Первоцвіт”, казка “Чарiвна мiць”

Олександра Бурбело. Збірка “Первоцвіт”, казка “Чарiвна мiць”

mamabook
15 Переглядів
вітер

вітер

***

В одній чарівній країні казки жили, як зайченята, під кущиками. Добре там, затишно, а забажається прогулятися, то мандрують у гаї та поля чи в дитсадки, школи, домівки… На те вони й цікаві оповіді, щоб до читачів горнутися та вільно світом подорожувати.

Якось хлопчик, на ймення Марко, пас корівку Марушку в лузі край лану стиглої пшениці. Туди позліталося чимало казочок – бавиться з непосидами малий. Раптом насунула чорна, як нічка, хмара й затулила сонце. Роззирнувся пастушок:
– Біда! Град або злива понівечить стиглу пшеницю й пооббиває золоте зерно.

На щастя, за мить з’явився рятівник казковий Вітер:
– Сідай, Марку, на крила – полетимо відганяти хмару.

– Чи до снаги це нам? – тамувало острах хлоп’я.

– Разом здолаємо потвору! Тільки нашіптуй чарівні історії, аби сила зростала – я ж із казки! Тож, уперед!

Хлопчик погладив корівку:
– Марушко, не бійся й чекай на мене!

Малий умостився на спину казковому гостеві, вхопився за кучеряву гриву, і сміливці полинули аж до неба. Пастушок про домовленість не забуває – чарівні історії розповідає, одну цікавішу від іншої. Могутньою силою наливаються Вітрові крила.

Але тут відчайдух озирнувся навсібіч: хмарі кінця-краю не видно! І страховисько поряд – блискавками виграє та громами забавляється!

блискавка

Від остраху занімів казкар – і почали вони з Вітром падати. Ось уже чути, як під ними поле шелестить колосом.
– Допоможи, Марку! – у відчаї заблагав крилатий.

Неначе прокинувся хлопчик, схилився до знесиленого казкового товариша і таку історію розповів, що той миттєво налився небаченою міццю та й зринув у піднебесся. Вітер дмухнув на потвору, змахнув крилами – і хмара неохоче позадкувала, невдоволено гуркочучи громами та метаючи з-під набурмосеного чола блискавками.

– Му-у-у-у! – долинуло з осяяного сонечком лугу.

– Ти справжній козак, Марку! – привітали пастушка казки, а пшеничка вдячно вклонилася сміливцям.

Вітер усміхнувся хлопчику та його вірним товаришам:
– Нехай щастить! А мені вже час повертатися додому!

– Це куди, друже?

– У Карпати. На Говерлі моя домівка, Марку. Ще поба-чи-мось!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Казки Михайла Стельмаха – велика підбірка для дітей

плашка

Читайте також